2014 рік на Тернопільщині в іменах і фото

12.01.2015 17:01

Багатьом знаковим подіям Тернопілля у році, що минув, можна присвоїти теґи «Майдан» і «війна». Однак не все, що відбувалося протягом року, мічене чорним. 2014-й додав до історичної тернопільської скрині й іншого — позитивнішого — тематичного «посагу».

Перший квартал був чи не найнасиченішим у подієвому вимірі. Майже щотижня відбувалися віча на Театральному майдані в Тернополі та на майданах у районах області. Розголосу набув арешт і суд наприкінці січня над відомим у літературних колах поетом Юхимом Дишкантом з Бодаків, що на Збаражчині. Літератору «шили» організацію заворушень на Грушевського. Суд посадив Дишканта під домашній арешт. Згодом обвинувачення зняли.

Репресії проти опозиційно налаштованих до режиму політиків і громадських діячів, а також «залякувальні акції» не оминули Тернопілля. 19 січня невідомі побили вікна будинку батьків керівника обласного осередку «Тризуб» імені С.Бандери Василя

Лабайчука. Односельці затримали одного зі зловмисників, що мав при собі посвідчення полковника СБУ. Справу спустили «на гальма».

19 лютого вщерть заповнений тернополянами майдан зустрічав беркутівців, яких громадські активісти вели центральними вулицями Тернополя до будівлі драмтеатру, щоб там силовики склали присягу на вірність українському народу. Напередодні вночі невідомі вчинили погроми будівель СБУ, ДАІ, судів, прокуратур, УМВСУ. За кілька місяців ті приміщення відремонтували, закупили нові автівки. Остаточної суми збитків з'ясувати не вдалося й досі: кожне відомство подавало свої дані, які щоразу уточнювали.

18–20 лютого лави Небесної Сотні поповнили п'ятеро вихідців з Тернопільської області. Олександр Капінос із Дунаєва

Кременецького району, Устим Голоднюк зі Збаража, Назар Войтович з Травневого Збаразького району, Василь Мойсей та Ігор Костенко із Зубреця Бучацького району. Згодом стало відомо про викраденого Тараса Слободяна з Тернополя, якого знайшли аж на Сумщині, в лісі. Забігаючи наперед, треба зазначити, що в деяких населених пунктах області встановили меморіальні знаки загиблим. Так, 19 жовтня у Козовій відкрили одну з найбільших в Україні стел на честь героїв Небесної Сотні.

Цей майданний рік відкрив нові імена мешканцям Тернопілля. Волонтерка-медик Олеся Жуковська з Кременця дивом залишилася живою після пострілу снайпера. Дівчина довший час перебувала на Майдані, допомагаючи рятувати поранених

протестувальників. Інша волонтерка, про яку завдяки подіям у Києві дізналася вся Україна, Ліза Шапошник, оселилася в Тернополі. Обличчя Майдану, київського і тернопільського, а також події, що там відбувалися, показала мешканцям області виставка «Революція Гідності», світлини для якої надали місцеві фотографи Іван Пшоняк та Микола Василечко. Прострелені каски, дерев'яний щит, обвуглена бруківка та інші німі свідки протистоянь у столиці опинилися на полицях майбутнього музею Героїв Майдану з ініціативи тернополянина Сергія Кузнєцова.

Тему втрат на Майдані продовжили події на сході. Тіла майже трьох десятків чоловіків привезли у трунах в села та містечка Тернопілля. І, як виглядає, це ще не кінець.

Не війна, але життєві обставини і час забрали в області кілька видатних постатей. Пішли з життя Володимир Кузик (26 січня) — відомий тернопільський журналіст, Роман Гром'як (3 травня) — літературознавець, літературний критик, громадський діяч, Богдан Бастюк (16 листопада) — письменник, гуморист, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки

письменників. В АТО 19 жовтня загинув Віктор Гурняк — пластун, фотокореспондент УНІАНу та Reuters.

Напруженим видався політичний рік для Тернопілля, щоправда, без якихось ексцесів. 23 лютого заяву про складення повноважень голови Тернопільської облдержадміністрації оприлюднив Валентин Хоптян. За місяць перед тим у телефонній розмові з керівником Штабу національного спротиву Тернопільщини Володимиром Стаюрою «реґіонал» сказав, що подасть у відставку тільки тоді, коли це скаже зробити Янукович. «Якщо скаже вішатися — повішуся», — завершив розмову екс-«губернатор». 2 березня в. о. президента України Олександр Турчинов звільнив Валентина Хоптяна з посади, а на його місце призначив свободівця Олега Сиротюка. Його кандидатуру, а згодом і кандидатури заступників погоджували під час віча на Театральному майдані. За вісім місяців свободівська команда подала у відставку, спираючись на рішення партії покинути керівні пости через фатально низькі результати виборів до парламенту.

Трохи кращим видався рік для культури і мистецького простору краю. «Нахапав зірок» зі столичної сцени гурт «Тріода», який виборов друге місце у п'ятому фіналі «Х-фактору». Ще одним відкриттям року став студент медуніверситету, ніґерієць Леонардо Ободоеке, який вивчив українську мову завдяки пісням «Океану Ельзи» і пробився на проект «Голос країни. Перезавантаження» навесні.

Фестивальна частина життя області теж потішила. Скандальна «Галицька дефіляда» 6–8 червня, яку спершу влаштовували на площі перед обласним драмтеатром, обурюючи містян масними плямами на новенькій бруківці, цього року «передислокувалася» в парк ім. Тараса Шевченка. Рекордний 214-метровий шашлик

смажили на набережній ставу.

Інший фест — «Файне місто» — відгудів у Тернополі 12–13 липня. Солідна концертна програма з понад чотирма десятками учасників «забезпечила» собі вже й 2015-й рік. Як і всі гучні забави у воєнний час, фестиваль отримав порцію критики та пропозиції віддати бодай частину доходу на потреби армії. Організатори і від проекту не відмовилися, і про доброчинність не забули.

Третій захід, який привернув увагу не лише області, а й інших реґіонів, — перший Фестиваль ляльок, який відбувся 20–21 березня. Організували його за схемою класичних фестів: круглі столи, майстер-класи, виставка ляльок і решта в тім самім дусі.

«Колекцію» туристичних місць Тернополя поповнив старовинний тристоронній годинник. Відкрили його, після відтворення, 28 вересня. Автором годинникового механізму є львів'янин Олексій Бурнаєв. Він відтворив точну копію старого міського годинника, що стояв на тому самому місці від 1902 року, але був зруйнований під час Другої світової війни. Ще на стадії розробки цей годинник у Тернополі було внесено до «Спадщини світового годинникарства». У грудні навколо нього уклали бруківку і встановили лавки та урни для сміття.

Надія Романюк, zbruc.eu