Аристократ зі звичками простолюду

23 липня сталася  непересічна  подія в політичному житті Європи та й, напевно, всього  світу: Великобританія обрала собі нового прем'єр-міністра...

"Містер Олівер, як справжній британський патріот, з незмінним упередженням дивиться на все, що йде від континенту і глибоко переконаний,  що не Британські острови входять до складу Європи, а навпаки, Європа є такою собі провінцією Британських островів. І коли на Ла-Манш лягає туман, містер Олівер не забуде повідомити вам про те, що "сьогодні континент відрізаний від острова"... Бідний континент!", - ці рядки з одного з  романів болгарського письменника Богомила Райнова, здається, сповна відображають  сутність новообраного лідера Консервативної партії Великобританії й за сумісництвом - її нового прем'єр-міністра Бориса Джонсона, який змінив на цих постах Терезу Мей. І, щоб уже цілком покінчити з літературними асоціаціями, можна припустити, що новий очільник уряду Її Величності - з категорії тих британців, які, відвідавши декілька років поспіль якийсь курорт на португальській Мадейрі, опісля розповідають із сумішшю подиву і обурення: "Знаєте, приїжджаю туди вже вдруге, а господар готелю, уявіть собі, досі не вивчив кількох фраз англійською!".

Напевно, найбільш впізнаваний нині в світі британський політик із зачіскою і витівками такого собі "британського Єсєніна", колишній журналіст (приємно, God damn - колега!) Александер Борис де Пфеффел Джонсон (хм... відгонить якимось аристократичним титулом...) очолив уряд з твердим наміром здійснити Brexit - і в цьому його головна схожість із наведеним на початку літературним  персонажем. Зовсім не єдина - його ще порівнюють з Доналдом Трампом і не лише через схожість зачісок, а й через здатність сказати (точніше - "ляпнути") щось так, від чого потім довго йде відлуння.

Випускник елітної приватної школи в Ітоні, а потім - Оксфорда Борис Джонсон своєю часто ексцентричною поведінкою і висловлюваннями далекувато за межами політкоректності абсолютно не схожий на манірного, церемонного, холоднувато-коректного британського аристократа. Це стосується і вже згаданої зачіски, якої, здається, дуже рідко торкається гребінець, і принципової їзди на роботу на велосипеді в період роботи мером Лондона.  Цей приклад, до речі, став "заразним": під впливом зустрічей з Джонсоном міський голова Києва Віталій Кличко теж став пропагувати велосипедне пересування столицею. Та й новообраному президенту України Володимиру Зеленському ця ідея настільки припала до душі, що знайшла своє відображення на логотипі його партії "Слуга народу".

Нас, звісно ж, найбільше цікавить, яку лінію Великобританія, як надзвичайно важливий гравець на європейському політичному полі, проводитиме у відносинах з Україною. А ще конкретніше - в питанні стримування російського шовінізму, який не має нічого спільного із уже згаданою деякою зверхністю британців стосовно континентальних народів. "Британія віддана захисту суверенітету України. Ми непохитні в твердженні того, що анексія Криму була незаконною, і закликаємо РФ повернути півострів", - таку заяву зробив Б. Джонсон, коли перебував декілька років тому в Києві в статусі глави британського Foreign Office  (по нашому - МЗС). Після того, як витвір російських спецслужб - сильнодіюча отрута  під назвою "Новачок"-  натворила чимало лиха у Британії, висловлювання її нинішнього прем'єра на адресу Кремля стали ще жорсткішими. Зокрема, він залишається переконаним прихильником санкцій проти РФ. "Якщо одна держава анексує територію іншої, порушуючи тим самим Гельсінську угоду, то ми повинні бути абсолютно рішучі в питанні введення санкцій у відповідь на таку агресію", - ще одна з відомих заяв Б. Джонсона.

Дві інші потужні європейські держави - Німеччина і Франція, які начебто й засуджували експансіонізм путінської Росії, нещодавно впустили її назад в ПАРЄ. Залишається вірити слову британського, нехай і трохи зверхнього і гонористого, та все ж джентльмена?

Ігор Дуда