"Біль, ненависть, зрада..." - діти тернопільських заробітчанок розповіли шокуючу правду
Так зване соціальне сирітство – одне із негативних наслідків проблеми заробітчанства. Переважно жінки, лишаючи сім’ї і дітей, їдуть на чужину заробляти гроші. Представники центру консультування мігрантів громадської організації «Відродження нації», впроваджуючи пілотний проект, у Теребовлянському районі працювали з дітьми, чиї мами виїхали на роботу до Італії. Неповнолітнім пропонували розповісти, які асоціації у них викликає словосполучення «залишені діти». Почуте – шокувало.
Про проблеми дітей, котрі виросли без батьків, не на словах знають у тернопільській загальноосвітній школі №19.
– Жінки виїхали, залишилися чоловіки. Чоловіки, які, можливо, десь працювали, вони переставали бути чоловіками. Чому? Жінка шле гроші, і вже не обов’язково працювати на якусь 1000-1200 гривень. І чоловік стає або алкоголіком, або просто лежить на дивані і ніде не працює, – розповідає директор школи Ганна Ярема.
А ще нерідко трапляється таке, що за гроші, котрі за кордоном тяжко заробляє його офіційна дружина, батько утримує іншу жінку. Потім ці сім’ї розпадаються і діти взагалі лишаються напризволяще.
На очах педагогів 19 школи виросло багато дітей, котрі з 1-го по 11-ий клас росли без мами.
– Жили спочатку з батьком, або з бабусею, або з дідусем, або з подружкою, або з сусідкою. Всілякі випадки були. І що з тієї дитини? Ми вважали в ті роки за велику перемогу нашу в школі, коли дитина просто кожен день ходила в школу. На друге місце ми ставили навчання і так далі. Якщо дитина кожен день ходить в школу. А щоб вона ходила, треба, щоб вона хотіла йти до школи. Зайдеш у клас, одразу видно, і не треба навіть тести проводити і анкети, яка дитина без мами росте. Бо ці, що з мамою, у повноцінній сім’ї, дзвінок на перерву, вони вискакують, вони бігають, вони веселі, вони діти. А та дитина – ні. Вона буде сидіти, вона кудись дивиться у вікно, туга в очах. А потім підростає ця дитина і стає або агресивною, або йде на вулицю в компанію, хто має її доглянути. Ми тут школа слідкуємо, але ми ж не все можемо прослідкувати, – пояснює Ганна Ярема.
Директорка тернопільської школи вважає, що діти заробітчан – це втрачене покоління. А найбільшим злом мам називає надіслані ними дітям дармові гроші.
– Мені не один раз хотілося поїхати туди, зібрати їх разом і сказати: «Шановні мами. Категорично не висилайте ні копійки своїм дітям. Хай діти мають те, що необхідно їм. Шкільну форму, на одяг і взуття». Дитина отримує дорогі мобільні телефони, а ті, що мають батьків, того не мають. А потім стають дорослішими і пішли на вулицю, пішли в розваги. І все розпуста, розваги і так далі. Це втрачене покоління, – запевняє педагог.
Не менше проблем учителі мають із дітьми заробітчан, котрі вже самі стали батьками і привели до школи вже своїх нащадків.
– Вони не знати чого хочуть в школи. Що-небудь – винна школа. Вони тікають від проблем взагалі. Виховувати дітей своїх вони не можуть, не вміють, тому що вони в повноцінній сім’ї не виросли, у них був дефіцит любові і дефіцит вміння вирішувати проблему взагалі. Проблема вирішувалась тільки матеріально.
А коли з-за кордону перестануть слати гроші, виникне інша проблема у цих сімей: як жити і за що утримувати вже свою родину, – вважає Ганна Ярема.
За різними даними сьогодні на заробітках за кордоном перебуває до 200 тисяч мешканців Тернопільщині. Скільки саме дітей при живих батьках зростають напівсиротами і сиротами статистику ніхто не веде.