Будова "для працівників культури"

08.02.2019 12:51

Зізнаюся, вельми потішила мене інформація про те, що на черговому засіданні виконкому затвердили план території на Дружбі, де виділятимуть місце під нову забудову. Потішила в суто українському дусі: у сусіда теж корова здохне! І протестувати проти будови за ПК "Березіль" доведеться не лише мешканцям прилеглих будинків, а й якихось інших. "Нова забудова" - це звучить багатообіцяюче.

А ще зацікавила і заінтригувала фраза "Як такої аргументації щодо забудови даної території немає, але ми щоразу виділяємо певні території в місті під забудову, і будемо в подальшому їх виділяти". Можливо, я не зовсім правильно розумію значення слова "аргументація"? Якщо під цим розуміти протестні акції мешканців, то охарактеризувати їх словом "немає" аж якось нескромно - вони тривали довший час; переривалися рішеннями наших об'єктивних і незалежних судів про припинення будівництва (вочевидь, були якісь підстави); потім, коли будова відновлювалася, починалися знову. І депутати міськради, і фахівці під час прямих телеефірів звертали увагу на те, що будівництво ведеться всупереч існуючих норм; що з фірмою-забудовником далеко не все "чисто"... Та, як доводилося писати в одній з попередніх публікацій, великі гроші, напевно, мають велику силу. І тепер, часто в стовпі пилу й під акомпанемент тріскоту, скреготу і дзижчання усіляких механізмів, на ділянці за "Березолем" споруджується казковий "житловий будинок на 67 квартир з культурно-мистецьким центром на рівні цокольного поверху і підземним паркінгом та відкритою стоянкою для автомобілів". Завбачливо повідомляється, що "тут планують висадити дерева, облаштувати газони і квітники із багаторічних рослин"...

Для кого ж призначений цей райський куточок? Начальник управління містобудування, архітектури та кадастру Василь Бесага не робить з цього таємниці: "для працівників культури, мистецтва та інших громадян...". В принципі, можна було б зачепитися за те, кого у нас можуть віднести до "працівників культури" - адже "активні люди", яких ще недавно забудовники мобілізовували проти протестувальників, теж, за бажання, можуть бути віднесені... ну, приміром, до "працівників фізичної культури". Але в даному випадку цікавішими є навіть не вони, а оті "інші громадяни". Кого ж включать у цю категорію? І, до речі, чи не занадто навіть для такого файного і культурного міста, як Тернопіль, мати аж два культурно-мистецькі об'єкти на відстані кількох метрів один від одного?

Часто доводиться чути, що до багатих і успішних людей не можна ставитися "по-совковськи", себто як до бандюг і шахраїв. Мовляв, той самий цивілізований світ, до якого ми нині так рвемося, накопичував свої багатства різними шляхами, нерідко не зовсім легальними. А от тепер він став таким , як став. Все це, може, й так, але от чомусь у мене перед очима заголовок брошури, яку Остап Бендер надіслав підпільному мільйонеру Корейко: "Всі найбільші статки нажиті найбезчеснішим шляхом". Або ж епіграф до "Хрещеного батька" - слова Бальзака "За кожним великим багатством криється злочин".

Ці мотиви ще довго житимуть у свідомості народу, адже за кожним багатством у нас дуже часто криється якщо не брутальний кримінальний злочин, то якась афера, зловживання чи обман...

Ігор Дуда