Чому товариські матчі виходять нудними?

29.03.2016 13:29

Україна – Уельс – 1:0

Коли збірна України мучилася сама і мучила нас з вами у двох товариських матчах з кіпріотами і валлійцями, це, виявляється, був пошук «стратегічного малюнка гри» для майбутніх баталій на Євро-2016. Саме в такому плані висловилися учасники розмови у студії – журналістам і експертам треба якось заповнювати свою присутність. Навіть не думав, що до маловиразної і, сказати б гостріше, нудної гри можна приліпити таку високу характеристику. Товариські матчі, загалом, рідко бувають цікавими; це своєрідна творча лабораторія тренерів, призначена для награвання складу на наступні офіційні поєдинки. Але чомусь у наших наставників вони постійно виходять нуднуватими. Так склалося історично і практично не залежить від особи головного тренера. Так складалося у давнішніх поєдинках з грузинами, литовцями, білорусами… За таких умов 20-тисячна аудиторія на головному стадіоні країни – це своєрідний бонус команді від її прихильників. І навряд чи варто особливо нарікати на її недостатньо численність.

Як можна було зрозуміти із двох матчів, основний і чи не головний елементом «стратегічного малюнка гри» є нав’язування супернику боротьби на кожному клаптику поля з надією отримати з цього якісь дивіденди. Нічого принципово нового у цій стратегії немає. Як і раніше, головна надія – на стандарти у виконанні Ротаня. Він і спрацював у матчі з валлійцями, коли Ярмоленко замкнув верхову передачу правою «тещиною» ногою. Вийшло досить ефектно,і це, мабуть, найяскравіше враження від гри команди Фоменка. Зрозуміло, що тренер змушений використовувати наявний кадровий матеріал. До того ж чекати від надобережного Михайла Івановича якихось оригінальних тактичних ходів чи кадрових змін було б зайвим - своєю фразою «Ми не в казино» він уже увійшов у національну футбольну історію. І там, де доведеться вибирати між молодим талантом і досвідченим гравцем, перевага буде надана досвіду. Включно з такими його тіньовими «рисами», як втома і відсутність фізичної свіжості. В цьому – увесь М. Фоменко, якому доручено керувати головною командою країни. Як мовиться, бачили очі що купували. Його нам не нав’язали ні росіяни, ні поляки, ні ірландці.

Ігор Дуда