Десять мільйонів гривень на ЗСУ зібрали мешканці села на Тернопільщині
Волонтер з Тернопільщини Іван Джердж пересувається на кріслі колісному. Чоловік із Золотопотіцької громади допомагає Збройним силам України від початку повномасштабного російського вторгнення. За цей час разом із жителями села Возилів зібрали приблизно 10 мільйонів гривень для українських захисників.
До повномасштабної війни облаштовував також благоустрій у Возилові та околицях, ідеться в сюжеті Суспільного.
На знак "Я люблю Возилів" у 2021 році збирав гроші волонтер Іван Джердж. Він розповідає, до повномасштабної війни організовував багато благодійних проєктів для села — допомагав облаштовувати для місцевих дітей стадіон, встановлювати знаки на оглядових майданчиках Возилова.
"Стелу я вже давно собі планував, бо там такий краєвид. Я собі запримітив там і в мене така ідея пішла. Я образно створив, яка вона мала бути, потім в інтернеті знайшов таку саму. Знайшов номери, поцікавився, які ціни. Майстри мені дуже швидко це зробили. Встановлювали люди з села".
У 2022 році вторгнення росіян в Україну змінило його напрямок роботи. Тепер чоловік збирає гроші, аби підтримати військових.
"Якщо я знаю, що я можу допомогти, то чому я маю сидіти? Сидіти просто і спостерігати, коли війна закінчиться?".
Іван розповідає, що загалом від лютого 2022 року разом з жителями свого села й іншими охочими зібрали для бійців приблизно 10 мільйонів гривень. Для всіх бійців, які до нього звертаються, збирають на все необхідне: від окопних свічок до дронів та автомобілів.
"В мене був збір ще на 500 тисяч гривень на закупівлю FPV-дронів на честь загиблих воїнів Бучаччини, які ми підписали недавно і вони відправляються до різних підрозділів. Кожен з цих дронів буде присвячений загиблому герою".
Іван Джердж пересувається на кріслі колісному після ДТП, яке сталося перед його випускним. Чоловік розповідає, тоді відразу зрозумів, що головне — не падати духом.
"Крім того, щоб працювати над собою, я собі ще задумав таку ідею, щоб для когось ще щось робити. Щоб щось було, щоб залишилося в пам'ять. Здатися думок не було ніколи, були такі моменти іноді відчаю, коли якийсь був збір, йшов і зупинився. А хлопцям треба. Мені завжди допомагає молитва".Богдан Боденчук, Діана Качуровська, Суспільне