Донецькі "шахтарі" будуть продавати тернополянам воду, яка "продовжує життя навіть депутатам"

04.09.2012 17:00

Така вже в Україні традиція – великі гроші тут заробляють виключно на природних ресурсах країни.

Але ринок корисних копалин вже давно поділений, земля майже теж. Що залишається? Лише вода. Наприкіні червня в Києві презентували національний проект "Якісна вода". Згідно з планами авторів, цей проект охопить 15 найбільших міст України і полягатиме в продажу питної води зі спеціальних водоматів поблизу будинків. Вода братиметься з артезіанських свердловин і довозитиметься до пунктів продажу спецмашинами. Створення мережі пунктів очистки води передбачається у 15 містах: Алчевську, Дніпропетровську, Харкові, Херсоні, Києві, Луганську, Луцьку, Маріуполі, Миколаєві, Одесі, Рівному, Тернополі, Вінниці, Запоріжжі, Житомирі. Загальний обсяг інвестицій, необхідних для впровадження проекту становить 3 мільярди гривень. Частка витрат за рахунок державного бюджету – до 35%. Термін розгортання мережі з пунктами, де можна придбати чисту воду – 5-6 років. Загальна кількість об’єктів в мережі – 23000 штук. Загальна кількість новостворених робочих місць – близько 3000. Розробка техніко-економічного обґрунтування проекту вже коштувала державі майже півмільйона євро. Саме стільки отримала за розробку проекту німецька компанія Eco-Holz Vertriebs GmbH . За словами керівника національних проектів Владислава Каськіва, через зміни в кліматі, споживання українцем питної води щодня складає 2,5-4 літри , що на рік виллється десь у 1300 літрів. Водночас ремонтувати нинішню систему водогонів занадто дорого для держави. Рівень амортизації водопровідних мереж до 2030 року становитиме 89% , а більше половини з них знаходитимуться в аварійному стані. Тому доцільніше розділити воду на питну і господарчу. Попередня вартість води з водоматів має скласти 40 копійок за літр. Наразі участь держави у проекті анонсована як 35%. Однак, що отримає держава з тих 40 копійок на виході, не зрозуміло.

- Держава може брати участь в проекті не обов’язково грошима, а й виділенням землі, електроенергії. Це все залежатиме від територіальних громад, – пояснив Каськів. – У нас дещо викривлене поняття вигоди. Держава матиме від цього прозорий бізнес і прибуток у вигляді податків. Далі – будь-яка копійка, яка починає працювати в економіці, створює нові робочі місця. Що стосується спротиву тих компаній, які вже зараз працюють на ринку бутильованої води, то Каськів запевнив, що кожен національний проект іде всупереч чиїмось інтересам. - Я вважаю , що великі компанії можуть розгорнути бізнес в цей бік. Ми ж не можемо заради цих компаній залишити без якісної води 90% населення, – зауважив він. Незважаючи на те, що проект реалізується ледь не як гуманітарний, з обіцянкою постачати безкоштовно якісну питну воду у дитсадки та лікарні, він чомусь охоплює лише найбільші міста. В села воду ніхто не повезе. Звісно, ніякий селянин не платитиме 40 копійок за воду. А от городян до цього можна змусити, навіть якщо для цього доведеться відключати кілька разів на день воду.

Російська афера

Як відомо, українські чиновники мають погану звичку списувати у російських колег. Чого варта лише історія зі зміною часу. Кілька років тому росіяни вже мали великий скандал через програму очистки питної води. "Чиста вода" – це був партійний проект "Єдиної Росії", ініційований тодішнім спікером Держдуми Борисом Гризловим на з'їзді партії 2 грудня 2006 року. З 2008 ця програма перетворилася на державну з кошторисом 20 мільярдів рублів на рік. Переможцем конкурсів "Єдиної Росії" за програмою "Чиста вода" став такий собі професор Петрик, який начебто винайшов нанофільтри для води. Ці фільтри масово використовувалися в федеральній програмі, поки не з'ясувалося, що ніякої користі від них немає. Що фільтри лише руйнували структуру води, і замість "Живої води", як було написано на пляшці, виходила мертва. В Росії вибухнув шалений скандал. Гризлова звинуватили у тому, що він мав спільний бізнес з Петриком і відмивав таким чином бюджетні кошти. В Держдумі навіть створили слідчу комісію з цього приводу. Після перевірки Роспотребнадзора з'ясувалося, що воду після фільтрів Петрика пити можна, але ніяких наночасток у ній немає. Програму після того передали "Російському водному товариству". Представники Нацпроекту одразу запевнили, що фільтрів Петрика у них не буде. Більше того, поки не відомо, яка система фільтрації води буде використана. Крім застосування лже-технологій у Нацпроекту є ще одна загроза.

Чий start-up?

Фактично, національний проект дає безпрограшний майданчик для старт-апу чийогось бізнесу. Адже очевидно, що компанія, яка зайде на цей ринок першою, та ще й за державної підтримки, отримає дуже великий бонус у розвитку бізнесу. Тому варто придивитися до тих, хто вже зараз стоїть біля цього проекту. Наразі головним натхненником проекту виступає ПП "Р.В.Ц.", яке продає артезіанську воду під торговою маркою "Ключ здоровья".

За словами консультанта Нацпроекту і одного з представників "Р.В.Ц." Миколи Донохи, ідея для бізнесу була позичена з російського журналу Форбс, де описувався досвід місцевого бізнесмена Василя Зонова. У Росії проект був успішно реалізований у 78 містах. В Україні компанія наразі працює в Донецьку, Макєєвці і Горлівці, де продає артезіанську воду по 70 копійок за літр. За словами Донохи, бізнес не простий, а за завезення в країну одного водовоза компанія кладе у державний бюджет більше півмільйона гривень. – Отримати ліцензію на добування води – це півроку-рік, при цьому доводилося 2-3 рази на рік їздити до Києва. Щоб отримати землі під кіоски у нас пішло теж до 9 місяців. Крім того, на теренах СРСР не виявилося автотехніки, яка могла б зберігати якість води. Техніку довелося купувати в Німеччині, – поскаржився він. Поки те, що реалізує "Ключ здоровья" в Україні – це їх індивідуальний бізнес-проект без участі держави і "перша спроба такого бізнесу в нашій державі". На питання, яка ймовірність того, що "Ключ здоровья" продовжить участь у національному проекті "Якісна вода", Каськів відповів: "вони в будь-якому випадку продовжать співпрацю в якості експертів, але ми також розраховуємо, що компанія братиме участь у цьому проекті". Відтак дивимося, хто є куратором Нацпроекту. Отож ПП. "Р.В.Ц" засноване Аліною Донохою та Володимиром Георгієвичем Ковалевським. Компанія має на диво великий статутний фонд – понад 21 мільйон гривень, де Ковалевському належать 6,4 мільйони, а Доносі – 14,9 мільйонів.

Є ще компанія "Р.В.Ц.-Крим", де співзасновниками виступають той таки Ковалевський і вже згаданий Микола Доноха. Останній, до речі, місяць тому став депутатом Донецької облради від Партії регіонів. Представляв він регіоналів і в попередньому 5 скликанні облради. До того Доноха працював у Казначействі Київського району Донецька. Тепер про Ковалевського. Як відомо, саме Ковалевським Володимиром Георгієвичем звуть керівника Нацагентства з підготовки до Євро-2012. Чи можливий такий збіг, щоб було два Ковалевських? "Українська правда" звернулась до Ковалевського із запитом, чи належать йому активи у ПП "Р.В.Ц". Голова Нацагентства не заперечив причетність до цих активів. Натомість він послався на рішення КС від 30 жовтня 1997 року щодо конфіденційності інформації щодо освіти, сімейного стану, релігійності, стану здоров'я та майнового стану, і відмовився продовжувати розмову.

Загалом, про Ковалевського є дуже мало інформації.

Відомо, що він родом з Росії і приїхав в Україну у 1996 році, працював у компаніях Ахметова: заступником директора департаменту з будівництва і проектування ТОВ "Embrol Ukraine Ltd", заступником гендиректора з виробництва ТОВ "Лемтранс", директором департаменту з маркетингу ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Емброл інжинірінґ", гендиректором ТОВ "Готель "Донбас Палас" і гендиректором ТОВ "Стадіон "Шахтар". Після чого він очолив Нацагентство з підготовки до Євро-2012, навколо якого не вщухали скандали через непрозорі процедури закупівлі та завищені ціни. На жаль, у витягах з держреєстру не вказується дата народження засновника компанії. Зате там є адреса прописки. Так ось пошук за адресою видає ще одне дивне співпадіння. Адреса прописки Ковалевського – засновника "Р.В.Ц" – співпадає з адресою Ковалевської Наталії Володимирівни, яка з Добруновою Iриною Вiкторiвною та Дарiо Срною виступає засновницею ТОВ "Даріо Срна". Як відомо, Срна – гравець донецького "Шахтаря", а нинішній голова Нацагентства Ковалевський був гендиректором ТОВ "Стадіон "Шахтар". Таким чином, вже на старті Нацпроект "Якісна вода" наражається на підозру в тому, що він стане майданчиком для розвитку надприбуткового бізнесу представників донецького регіону, наближених до влади. Тетяна Ніколаєнко, Українська правда