Дружина бійця батальйону ОУН пішла на фронт за чоловіком
Не боятися вступати в лави бійців, обороняти свій край та захищати своїх дітей закликає усіх чоловіків дружина військового Катерина Потебенько.
Жінка побувала в Тернополі 2 березня разом з побратимами заступника командира добровольчого батальйону ОУН Бориса Гуменюка. Він цього вечора презентував тернополянам свою книгу "Вірші з війни" та знайомив усіх зі своїм батальйоном. Катерина Потебенько – дружина заступника командира з тилу батальйону ОУН Олександра Потебенька. Вона розповіла, що не могла не підтримати свого чоловіка.
- Наша боротьба почалася з самого початку і звучало це так: "- Я з тобою! – Ні, ти вдома, в тебе діти. - Я з тобою. – Ні, в тебе діти." Вдягнули на мене форму якось випадково. А потім Піски, переривається зв'язок і всі починають виходити на мене у Facebook, шукати мої телефони, і з мене починають сміятися, що я стала "зам з тилу в зама з тилу". Бо оскільки хлопці залишилися без зв’язку, вирішувати багато питань довелося мені. Тому я просто буду всім дякувати. Адже від гривні, яку передають на батальйон, від тієї крупи чи банки тушківки залежить насправді чиєсь життя. Ми не могли б воювати, ми би так довго там не стояли, якби нас не підтримували бабусі, студенти, пенсіонери, вчителі і медики.
Цю війну ми не зможемо виграти без тилу, продовжує жінка. Ми не зможемо виграти її без чоловіків, які сміливо йдуть на передову, інколи навіть знаючи, що в них немає зброї, каски, бронежилета.
- Але ми дістаємо їм все, довозимо прямо туди, на передову, - каже Катерина Потебенько. - Тому я дуже хочу подякувати за те, що ви нас підтримуєте. Будемо дуже раді бачити мужніх та сильних хлопців в рядах нашого батальйону. Думаю, ми з вами ще всі зустрінемося, спишемося, зідзвонимося, бо перемога тільки за нами. Якщо не ми, то хто? У нас вдома залишилися діти, і віддавати їх на поталу ворога ніхто з нас не хоче. Основна причина, чому хлопці ідуть туди, - захищати нашу державу, хлопці там вони за дітей. За ненароджених дітей, за народжених. Наша родина там стоїть як за своїх, так і за ваших дітей, тому ми ще раз просимо підтримки, закликаємо ставати в наші ряді і продовжувати нашу справу.
