El clasico з похмурими передчуттями
"Динамо" - "Шахтар" - 1:2
Можливо, перед повторним матчем проти "Брюгге" динамівці хотіли б розім'ятися на якомусь простішому суперникові, ніж "рубатися" і розплескувати нервову енергію в поєдинку з головним конкурентом у чемпіонаті України, але календар розпорядився саме так. Навряд чи можна було й змоделювати майбутній єврокубковий матч - "Брюгге" напевно буде відштовхуватися від рахунку першої гри й діятиме в іншій манері.
Вже на 1 хв. Гармашу вдався непоганий удар. Хочу сказати - непоганий як для регбіста, тобто значно вище футбольних 2, 44 м. "Шахтар" намагався прорватися по центру, але ця ланка захисту "Динамо" була доволі монолітною - до певного часу. Господарям нерідко вдавалося зіграти на перехоплення, але коли вони виходили у прорив, то партнери погано пропонували себе гравцеві, який володів м'ячем, і перспективні моменти втрачалися. А якщо врахувати, що неточними передачами грішили практично всі кияни, в тому числі й Циганков, роль якого в креативних діях є чи не визначальною, то загальний малюнок гри "Динамо" не тішив ні коуча Хацкевича (судячи з його понуро-безнадійного виразу обличчя), ні глядачів - якщо, звичайно, не вважати свист на трибунах ознакою схвалення. На 21 хв. перевага "Шахтаря" матеріалізувалася у гол - на фланзі Соломон переграв Миколенка і встиг зробити передачу в центр, де Мораєс, який досі чомусь залишається своєрідною "червоною шматиною" для багатьох гравців "Динамо", скористався потуранням з боку Бурди і Кадара і спрямував м'яч у самісінький кут воріт Бойка. Гол був з розряду необов'язкових, але він провів часову межу, за якою на досить довгий відрізок тайму настала повна ігрова перевага "Шахтаря". Тайсон, Марлос, Патрік та їхні партнери подовгу розігрували м'яч, не забуваючи й про кінцеву мету цього процесу - в одному з епізодів сивоволосий Марлос приблизно з 11-метрової позначки влучив у стійку. Перша половина, здавалося, закінчиться за сценарієм "Шахтаря", однак на 39 хв. не дуже сильний і не надто хитрий удар Гармаша несподівано став проблемою для П'ятова, котрий незграбно відбив м'яч просто перед собою. Родрігес був тут як тут і відродив у вболівальників "Динамо" призабуте ще з часів Мбокані уявлення про потужного центрфорварда, буквально "протиснувши" Ісмаїлі (що зовсім не дивно) і Матвієнка (що могло викликати деякі запитання у присутнього на грі коуча збірної А. Шевченка). Ігровою логікою цей гол ніби не диктувався, але ця статечна пані не завжди ходить "під ручку" з легковажною дівкою на ім'я "випадковість".
Другий тайм почався з помилки Бурди, яка змусила Бойка серйозно вступити у гру. Це стало сигналом для "Шахтаря" розпочати тривалу облогу підступів до карного майданчика "Динамо". Особливої гостроти в діях гірників не було, а чи не перший гострий контрвипад господарів мав шанси закінчитися голом, однак на 62 хв. Вербіч, котрий замінив зовсім "ніякого" Циганкова, не зміг переправити м'яч у ворота після флангового прострілу Кендзьори. Банально, але факт: вже через хвилину нагадав про себе неписаний футбольний закон стосовно того, що буває, коли ти не забиваєш - Марлос із дивовижною легкістю самотужки прорвався по центру і завдав удару в ближній кут, стати результативним якому допоміг рикошет від ноги Миколенка. Для шанувальників "Динамо" це було неприємно, але хоча б обіцяло, що команда спробує щось створити попереду. Цьому мав слугувати й вихід на поле іспанця Соля, якому відводилася роль вістря в атакуючому двозубі з Родрігесом. Сказати, що воно виявилося недостатньо гострим, означає не сказати нічого - ні перший, ні другий до самого закінчення матчу коментатором практично не згадувалися. "Динамо" не спромоглося навіть на майже обов'язковий в подібних ситуаціях фінальний штурм. Натомість могли отримати й третій м'яч внаслідок чергового ляпу імені Гармаша і Бурди, але Дентіньйо відверто "вибачив" суперників, не влучивши у порожні ворота.
З позиції прихильника "Динамо" - вельми невесело. Вже на старті чемпіонату бачиш потилицю головного конкурента, а не він твою. На додачу, з огляду на гру, що її нині демонструє команда, матч з "Брюгге" у вівторок очікується з доволі похмурими передчуттями...
Ігор Дуда