Свого часу під час однієї з прес-конференцій ще у статусі президента Віктора Януковича запитали, яким чином його син примудрився стати мільярдером. Відповідь екс-гаранта була у звичному для нього стилі «Ти йому про Івана, а він тобі – про Павла». Він порадив звернутися з цим запитанням до свого нащадка («Саші-стоматолога»), а також глибокодумно зазначив, що чим більше в країні багатих людей, тим краще для цієї країни.
Теза не нова, її частенько доводилося чути ще в буремні 90-ті, коли відбувалося сумнозвісне первісне накопичення капіталу, простіше кажучи, розкрадання і грабунок з періодичною стріляниною і вибухами. Зрештою, Україна в цьому не унікальна – подібний тернистий шлях пройшло багато держав. Однак поява щасливчиків з товстими гаманцями в країнах зі сформованою і ефективною юридичною системою, чіткими й прозорими правилами ведення бізнесу – це одна справа. І зовсім інша – зростання їхнього числа там, де все з точністю «до навпаки», тобто усі правоохоронні структури залучені до обслуговування привілейованих кланів; бізнесові преференції теж спрямовані у чітко визначений бік, а прозорість ведення отого бізнесу така ж, як вода у величезних баюрах на наших дорогах. За таких умов на поверхню суспільства зазвичай випливає брудний накип, дарма що «запакований» в усілякі haute couture і пересувається на розкішних іномарках. І не дай, Боже, якомусь простому смертному потрапити під її колеса – шансів добитися справедливості не більше, ніж у Вола - персонажа байки Леоніда Глібова, котрий, як пригадуєте, був засуджений за те, що… їв сіно. Краще від розмноження отакої «еліти» пересічному обивателеві не стане – ця «каста недоторканих» зорієнтована винятково на вдоволення власних інтересів і примх. «Та дідько з ними, нехай собі казяться з жиру», - скаже, можливо, хтось. Але оте миле побажання екс-президента стосовно збільшення числа багатих людей в умовах нашої «правової» держави означає, що багатіють вони передусім за рахунок зубожіння решти. Наше незбагненне для європейців животіння при наших зарплатах і світових цінах – це теж результат аномального, спотвореного розвитку національної економіки. Питання в тому, чи він став таким через некомпетентних правителів, чи є наслідком стратегічного злочинного задуму.
