Отже, футбольна Європа отримала нового чемпіона. Зовсім нового. Іспанія, Італія, Німеччина, Франція, які хитромудро поборювали одне одного у правій, апріорі сильнішій половині турнірної сітки, як виявилося, лише розчищали шлях для португальців. Португалія, яка у себе вдома на Євро-2004 не змогла здобути титул, виступаючи з позиції сили і граючи майже постійно першим номером, спромоглася нині перемогти, орудуючи «тихою сапою», просуваючись до тріумфу поволі й без зайвого галасу. Прихильники атакуючого, наступального, «щирого», «іскристого» і ще там якого футболу ще довго
кліпатимуть очима, скреготатимуть зубами і дивуватимуться, як команда, яка з семи проведених матчів спромоглася виграти в основний час лише один (!) і яка заледве вповзла з групового турніру в плей-офф, спромоглася, врешті-решт, підкорити європейську футбольну вершину. Тріумф португальців, може, й не настільки фантастичний, як перемога греків 12 років тому, але все ж тягне на визначення неймовірний. Перш за все тому, що у фіналі їм протистояла окрилена після перемоги над Німеччиною збірна господарів турніру. І
вболівальники, і фахівці, і букмекери відводили французам роль фаворитів. Можливо, це й зіграло з ними злий жарт. Підопічні Дешама провели гру з таким настроєм немов були переконані, що перемога нікуди від них не подінеться. Вона стала ще більш реальною, коли в середині першого тайму зазнав травми і змушений був залишити поле на ношах і в потоках власних сліз лідер португальців Роналду. І тут португальці довели, що вони зовсім
не є командою одного гравця. Гранично мобілізовані й заряджені на боротьбу, вони максимально скували атакуючі потуги французів, зовсім не сідаючи при цьому глибоко в обороні, а намагаючись протиставити суперникам свою контргру. Супернадійний вчора голкіпер Патрісіу і Пепе й Фонте, які цементували захист, додавали впевненості Нані, Санчешу, Маріу і Куарежмі, котрі намагалися відшукати свій шанс попереду, не забуваючи, при потребі, допомагати й обороні. Така потреба, слід зазначити, виникала не раз. Грізман, Сіссоко, Жиньяк транжирили зручні нагоди з такою легкістю, з якою О.Бендер жертвував фігури під час сеансу одночасної гри у Васюках. Футбол зазвичай карає за таку марнотратність. У другій половині екстратайму форвард португальців Едер буквально «вигриз» м’яч у Косьєльни і пробив повз Умтіті в самісінький кут воріт Льоріса. Ось так безпосередніми винуватцями фатального гола стали ті, чию вдалу гру не раз відзначали впродовж турніру фахівці. 1:0 - Франція - en état de choc, себто в шоці, Португалія – в стані admiração, себто захоплення, а вболівальники і спеціалісти отримали чергову порцію поживи для роздумів, у якому напрямку розвиватиметься футбол і, зокрема, як краще вибудовувати турнірну тактику: трощити всіх і вся на своєму шляху аж до останньої гри чи тихенько повзти, а у вирішальний момент – вжалити.
