Отже, 2:0 – результат, проти якого не заперечував би жоден прихильник збірної України. Саме такий підсумок матчу передбачили одразу два наші останні прогнозисти - і тепер у нас більше підстав довіряти і комерційним перспективам ресторанного бізнесу (Ігор Качмарський), і прогнозам спеціаліста з усіляких водних катаклізмів на території нашого регіону (Ярослав Вівчарук). 2:0 – такий результат начебто мав би гарантувати спокійне життя нашим футболістам перед матчем-відповіддю. Мав би, якби не сумні спогади про гру Франція – Україна у листопаді 2013 року. Зрозуміло, Словенія – не Франція. Зрозуміло, що наші так легко не віддадуть здобутої переваги. Голи Ярмоленка і Селезньова стали закономірним підсумком незначної, та
все ж таки помітної ігрової ініціативи нашої команди. А щодо самої гри, то перевага у два голи – зовсім не те, про що мали б мріяти футболісти збірної України. Словенці якщо і створювали якусь протидію, то радше суто символічну, позбавлену реальної загрози. Наші ж могли б зовсім вбити інтригу, якби використали ще декілька зручних нагод. Але «якби», як відомо, у футболі не рахується. Залишимося з тим, що збірна України сповна позначила свою ігрову мотивацію. Суперник не знайшов засобів для того, щоб на неї відповісти. У себе вдома йому тепер доведеться важкувато… Хотілося б сподіватися, що переваги у два голи перед матчем-відповіддю буде цілком достатньою.
