Фрагменти "тарифного Майдану"

05.11.2018 22:18

Чужинець, який випадково забрів би в неділю на Театральний майдан, міг би подумати, що назріває чергова революція. Число присутніх було не меншим, ніж під час бурхливих подій, або ж з нагоди передвиборного приїзду якогось політичного "важковаговика" з Києва. Зібрання складали люди різного віку, соціального становища, і привело їх сюди й зробило нехай і ситуативними, та все ж соратниками відчуття несправедливості.

Навряд чи ініціатори рішення підвищити транспортні тарифи очікували, що їхній задум викличе розуміння і більше того - схвалення громадськості. Вони радше сподівалися на звичні соціальну апатію та конформізм нашого люду, який побурчить-побурчить, та врешті-решт зробить так, як йому накажуть. І хоча міський голова з належною гіркотою в голосі та серйозним обличчям державного мужа, змушеного приймати нелегке рішення, дякував тернополянам "за розуміння" і закликав їх "не піддаватися провокаціям", чимало містян отого "розуміння" виявити не захотіли й на "провокації", тобто на заклик зібратися на протестну акцію, все-таки піддалися.

Зрештою, очільник міста недаремно апелював до свідомості тернополян... Під час отого зібрання на майдані декому з його підлеглих, мабуть, добряче гикалося - їхні прізвища згадувалися не раз і здебільшого в негативному обрамленні. І на поодинокі витівки маргінальних суб'єктів це не спишеш - вигуки були дружними, а виступаючі зі знанням справи наголошували на тому, що при жалюгідних, за європейськими мірками, зарплатах, вартість проїзду в громадському транспорті в "файному" місті - майже така ж, як, приміром, у Празі. Зовсім не виграшно Тернопіль виглядає в цьому плані й на тлі інших міст України. Чимало різного можна було почути й серед людського гурту. Зокрема, молода жінка, що стояла поруч, бідкалася співрозмовниці, що її дочці доводиться декілька разів на день їздити на заняття в різні кінці міста, і тепер це влітатиме у немалу копійку. Проти тарифних нововведень міської влади у розмові зі мною висловився і відомий актор театру ім. Т.Шевченка Ігор Сачко. Він зазначив, що вони відкривають простір для різних зловживань з цінами - звичайно ж, не на користь пасажирів.

Я слухав виступи промовців з мікрофоном, розмови людей навколо і мимоволі згадував, як ще на початку 90-х, ще на посаді коректора районної газети, я старанно перечитував вітання трудівникам полів і ферм від районного керівництва, в яких висловлювалася тверда впевненість, що «тимчасові труднощі» невдовзі минуть, і наш працьовитий (далі йшла ціла верениця інших достоїнств) народ заживе гідним життям. Ті самі «тимчасові труднощі» миготіли перед очима і в наступне десятиліття, коли побіжно переглядав вітання місцевих можновладців, уже сидячи в кріслах відповідального секретаря і літредактора різних видань... Тепер ось черговий очільник у своєму зверненні скрушно повідомляє, що "На жаль, через економічну кризу держава не виділила кошти на заробітну плату тернопільським освітянам та медикам – а це близько 60 млн. грн., які ми планували спрямувати на придбання нових автобусів, капітальні ремонти...". Цікаво, якби влаштувати віртуальну очну ставку з Прем'єр-міністром - які б контраргументи знайшов останній? Думається, навряд чи погодився б взяти вину на себе й знайшов би свої докази, того, що місцева влада теж далеко не свята. А ще вони обоє солідарно кивали б на оті самі труднощі (тимчасові, звичайно!), вимоги МВФ, російську агресію і ще багато на що... Хоча, думається, жоден з них переконливо не розтлумачив би, що є головною причиною того, що ми досі не в Європі, а в... тому слові, яке з нею зручно римується...

Ігор Дуда