Футбол: натужно, не зовсім справедливо, але - легітимно
Люксембург - Україна - 1:2
Скількома очками оцінюється в футболі перемога з великим рахунком, красивими голами внаслідок витончених комбінацій чи запаморочливих ударів здалеку під поперечину? Трьома. А скільки очок дають за вимучений виграш після зовсім не переконливої гри, з перевагою в один-однісінький м'яч, забитий, до того ж, суперником у власні ворота? Теж три. З цієї точки зору більш ніж натужна і, скажемо прямо, незаслужена перемога збірної України над представником європейського футбольного задвірку нічим не відрізняється від, приміром, перемоги Хорватії над Аргентиною на останньому Кубку світу (3:0). Хоча враження від них, погодьтеся, зовсім неоднакове.
Чи то наших футболістів трохи "заколисала" несподівана нічия в Португалії, що була справедливо сприйнята як неабиякий успіх, чи далися взнаки кадрові пертурбації (на поле, в порівнянні з матчем у Лісабоні, вийшло 5 нових виконавців), але гра команди Шевченка - майже без вмикання пристойної швидкості, надто академічна і передбачувана для суперників - суто візуально подобатися не могла. До того ж захисна ланка, яка у грі з Португалією створила для К.Роналду і його партнерів практично непрохідну драговину, цього разу в багатьох випадках нагадувала прохідний двір.
Не дивно, що господарі, придивившись і переконавшись, що особливо боятися нічого і нікого (неточний удар Коноплянки зі штрафного - чи не єдиний наш здобуток до 40 хвилини), сміливіше рушили вперед. Спершу вони двічі протестували на "непробивність" П'ятова, але не встиг наш голкіпер (і ми разом з ним) видихнути з полегкістю, як череда помилок в обороні дала змогу нападнику господарів на 34 хв. практично увігнати м'яч у ворота української команди. Шок, на щастя тривав недовго: вже через 6 хвилин непогано розіграна (і за очевидного потурання захисту суперників) двоходівка Зінченко-Циганков завершилася виходом останнього на ворота і знущальним ударом поміж ніг голкіперу. Стало ніби трохи легше, але треба було здобувати перемогу, адже без неї ціна здобутого очка в Португалії значно підупала б.
Нема сумніву, що гравці збірної чудово розуміли це, але оте розуміння чомусь не бажало трансформуватися у швидкість думки і ніг. Другий тайм минув у атмосфері наростаючої нервозності, а під завісу взагалі міг заграти життєрадісною мелодію похоронного маршу: на 89 хв. форвард збірної Люксембургу, перебуваючи у "вбивчій" позиції, спрямував м'яч у бічну сітку.
Кара за це настала майже одразу, причому кара немилосердно жорстока: на третій доданій хвилині м'яч після навісу Малиновського зі штрафного практично не мав шансів зустрітися з головою щільно прикритого Яремчука, однак щасливо для нас зустрівся з оборонцем Родрігесом, який до цього моменту був чи не найкращим серед господарів саме в захисних діях. 2:1 - вимучена, можна сказати, не зовсім справедлива, але - цілком легітимна перемога, яка дає змогу чекати на червневі поєдинки з Сербією та Литвою в статусі лідера групи. Саме такий рахунок передбачив у своєму прогнозі мій знайомий ще з часів спільного борсання у водоймі клубу любителів зимового плавання "Нептун" Роман Петришин. Проте навряд чи й він передбачав такий "інфарктний" сюжет матчу.
Тим часом прогнозований лідер групи - Португалія - продовжує "пробуксовувати", знову зігравши вдома внічию з Сербією - 1:1.
Ігор Дуда