Футбол: нерадісно, хоч і прогнозовано

25.03.2017 08:30

Хорватія – Україна - 1:0

Будь-який, навіть найдосконаліший план на гру вже з самого початку втілення має суттєву перешкоду – суперника, який планує свої контрзаходи, що можуть виявитися дієвішими за ваші схеми і розрахунки. І тоді все заплановане вами або поволі обвалюється, або ж просто летить шкереберть. Більш-менш точно можна планувати ділянки зелених насаджень під час толоки – хоча їх теж потім можуть поламати чи викорчувати «дбайливі руки», яких не бракує в нашому працьовитому краї. Втім, це так, до слова…

Перед матчем з Хорватією головний коуч нашої збірної А.Шевченко визначив як головне завдання команди створення пресингу в комфортній зоні суперника, тобто в півзахисті. Від якості виконання, за його словами, залежали і шанси на успіх. Чи вдалося нашим футболістам виконати цю настанову тренера? Загалом, принаймні в першому таймі, надто комфортно всередині господарі себе не почували, та все ж знайшлася в нашій відносно монолітній середній лінії слабка ланка, котра псувала враження про цю саму монолітність. Відкриття минулого сезону – Коваленко, - став у звітному матчі класичним «чужим серед своїх». Спершу він буквально подарував м’яч Манджукічу, після удару якого П’ятову залишалося дякувати стійці воріт, а в подальшому неодноразово гальмував розвиток атак, або ж неточними передачами знищував у зародку спроби своїх партнерів налагодити якийсь конструктив попереду. А можливості для цього, принаймні в першій половині матчу, були. Варто згадати осмислений пас Бутка на Ярмоленка на самому початку і простріл останнього в район 11-метрової позначки, куди не встиг Ротань. Сам Руслан перед грою зазначав, що треба дотримуватися дисципліни і намагатися використати гольові можливості. З реалізацією гольових шансів у нього було точно так само, як у двох минулорічних матчах з Іспанією (тобто ніяк), а щодо дисципліни, то вже з середини першого тайму наш капітан «висів» на жовтій картці…Взагалі, склалося враження, що бути «дядькою-наставником» у «дитсадку» нинішнього «Дніпра» - одна справа, а ефективно діяти в грі рівня кваліфікації на першість світу – дещо інша. Може, вік таки дається взнаки – що не кажи, 35….Чи не з цієї ж причини Кучер на якусь мить запізнився і не встиг перешкодити Калінічу завдати невідпорного удару після розрізного пасу Модріча і дотепної скидки п’ятою Ракітіча?

В другому таймі, на наш жаль, почала дедалі чіткіше виявлятися перевага хорватів. Передусім – у ігровій формі. Це поняття досить ефемерне, однак можна спробувати визначити його як узгоджену дію голови і ніг для прийняття оптимальних рішень в тій чи іншій ігровій ситуації. Ось цього гравцям збірної України бракувало, і основні претензій тут, напевно, слід адресувати не Шевченку і його іспано-італійській equipo-squadra, а рівню української Прем’єр-ліги і «меншовартісному» статусу наших легіонерів у своїх клубах. Контроль хорватів над грою ставав дедалі неприємнішим для ока українського вболівальника, а протиставити цьому щось дієве наші футболісти до кінця гри так і не спромоглися. Трішки пожвавішав Коноплянка, неточно пробив «тещиною» правою ногою Ярмоленко, вдало пройшов флангом дебютант Матвієнко – оце, мабуть, і все. «Побачимо, яка Україна на сьогоднішній день», - сказав перед матчем Д. Срна, який закінчив виступи у збірній Хорватії. Що ж, побачили. Побачене не надто втішило, але й не викликало шоку. Було, можна сказати, в межах очікуваного…

Отже, 1:0 на користь збірної Хорватії. Саме такий рахунок у своєму прогнозі назвав…яку б часточку інтриги внести в цей, загалом, позбавлений особливої інтриги матч? Такий результат назвав один журналістський «бомж», ім’я і прізвище якого такі ж, як у директора художнього музею. Втішило це його мало, прогнало від досади сон, але хоча б допомогло (з тієї ж досади) швидко написати цей репортаж…

Ігор Дуда