Гладіатор, що вийшов з режиму

Зізнаюся, коли побачив його на одному з останніх фото, був просто вражений: колишнє втілення мужності, незламної чоловічої сили та волі став нині схожим на завсідника пивних барів і завзятого пожирача гамбургерів.

Герой, який з честю пройшов через численні випробування, і таки зміг у смертельному рукоборстві з сановною підлістю взяти гору, схоже, програв боротьбу простим земним спокусам. Скинутий жорстокою долею з висоти полководця до становища раба, він зумів ціною власного життя повернутися нагору й стати героєм Риму, а от у реальному житті фактично став рабом власного шлунку. І поки що з тим своїм становищем не дуже прагне боротися...

Сьогодні, 7 квітня, Расселу Кроу, якому й принесла всесвітню славу роль генерала Максимуса у історичному блокбастері "Гладіатор" (хоча такого звання в ту пору не існувало), виповнюється 55 років.  Маючи в жилах англійську, скандинавську, валлійську, шотландську кров, а також предків з корінного населення Нової Зеландії - маорі - хлопець ріс норовливим і непосидючим; пробував себе в багатьох заняттях і якийсь час  віддавав перевагу музиці, але врешті-решт потрапив на знімальний майданчик.  Щось у ньому режисери таки побачили. І це щось принесло йому "Оскара" за найкращу чоловічу роль у тому ж "Гладіаторі". Щиро кажучи, спершу було дивно, за які такі значні акторські знахідки в цій суцільній різанині та рубанині  Расселу вдалося переконати досвідчених і трохи "звихнених" нині на расовій політкоректності членів кіноакадемії.  Коли дивився фільму вдруге, звертав увагу саме на гру Кроу. І впевнився, що свою золоту статуетку він отримав недарма. Коли теплим, мрійливим поглядом проводжає політ маленької пташки на початку; коли в його очах миттєво спалахує недовіра під час розповіді Комода про те, як помер імператор Марк Аврелій; коли він з поблажливим  розуміння дивиться, як один з його товаришів-гладіаторів перед першим боєм зі страху обмочився; коли з понурою і священною ненавистю в очах кидає звинувачення вбивці своїх дружини і сина. А ще його Максимус міг би слугувати прикладом для багатьох нинішніх політиків (особливо в нинішню пору шаленої передвиборчої гонитви та гризні) - він відхилив пропозицію свого старіючого імператора стати його наступником, щоб потім перетворити Рим на республіку. Відхилив заради усамітнення в родинному маєтку в Іспанії. Що з цього вийшло - відомо з фільму...

"Гладіатор" - тріумфальний, але не єдиний успіх Р.Кроу. Запамятався він також роллю проповідника-пацифіста в "Швидкий і мертвий", генія-математика з ознаками божевілля у "Іграх розуму" (Чомусь саме так у нас переклали назву Beautiful Mind), благородного розбійника Робіна Гуда в однойменному фільмі, не дуже стримуваного законом, та все ж в душі порядного поліцейського в "Таємницях Лос-Анджелеса"...  Однак коли чуєш ім'я Рассел Кроу, передусім згадується його Максимус Децимус Мерідіус. Командувач Північними арміями. Генерал легіонів Фелікса. Вірний слуга справжнього імператора  Марка Аврелія. Батько вбитого сина. Чоловік вбитої дружини. Який обіцяв помститися в цьому житті чи в наступному.

Йому вдалося зробити це ще за життя, щоправда - його ціною. Вберігши від майже певної загибелі маленького хлопчика - внука імператора Марка Аврелія...

Саме в такому образі й живе актор у пам'яті мільйонів. Ну, а  надмірна повнота - то його особиста справа. І його дієтологів та масажистів.

Ігор Дуда