\n\n\n\n\n\n\n\n

Гості з Луганська дивувалися, чому тернополяни масово хрестяться у маршрутках

Два тижні гостювало на свята в одній із тернопільських родин подружжя із Луганська. Дві молоді сім’ї познайомилися влітку на відпочинку в Одесі. Спілкуванням на морі не обмежились. Тернополяни запросили своїх нових друзів в гості до Тернополя. Ті довго не вагались і наприкінці грудня приїхали. Про свої враження від нашого міста луганчани Наталя і Арсен розповіли кореспонденту «За Збручем».

Тернопіль, запевняє подружжя, їм дуже сподобався. Перш за все, своїм затишком і спокоєм, красивими вуличками, парком Шевченка та тернопільським ставом, великою кількістю храмів і пам’ятником Соломії Крушельницькій. За два тижні Наталя і Арсен обійшли та об’їхали ледь не все місто, познайомились мало не з кожним мікрорайоном і у кожному знайшли свою «родзинку». Їхнє знайомство почалося, звісно ж, із центральної частини. Тут гості з Луганська зупинялися ледь не на кожному кроці, бо намагалися сфотографувати кожну деталь і кожен об’єкт – драматичний театр, Театральний майдан, пам’ятники Незалежності та Соломії Крушельницькій, дивакуваті, за їхніми словами, лавочки у сквері імені Шевченка, вулицю Валову, квітки терену на Алеї зірок на вулиці Сагайдачного, архикатедральний собор. Парк імені Тараса Шевченка і взагалі вразив луганчан. Кажуть, що на наш став можна дивитися годинами, і залишається тільки уявити, яким він є красивим влітку.

Найбільше здивування у Наталі та Арсена викликав навіть не стан наших доріг, не переповнені маршрутки, хамство і курінні водіїв (на що гості зі сходу, до речі, теж звернули увагу). Подружжя не могло зрозуміти, чому люди у громадському транспорті, проїжджаючи повз церкви, дружно хрестяться. До речі, останнім часом це явище таки набуло у нас масового характеру. Якщо раніше хрестилися переважно люди старшого віку, то зараз це роблять фактично усі. Луганчани навіть намагалися допитатися у пасажирів, що це означає. Але, на жаль, у відповідь чули тільки: «А вам, яке діло?», «Хочу і хрещуся», «Не ваше діло». Це наштовхнуло кореспондента «За Збручем» і собі спробувати дізнатися, чи люди взагалі розуміють, навіщо це робити. Сьогодні, проїжджаючи повз Надставну церкву, журналіст запитав це у чоловіка, який зняв шапку і перехрестився. Той відповів: «А годен знати навіщо це? Певно, то так тре, коли йдеш чи ідеш біля церкви. Всі роблять, то вже звичка в мене».

Насправді ж, як пояснюють місцеві священики, хреститися біля храму чи ні – це особиста справа кожного християнина. В такий спосіб, люди віддають пошану Святим Тайнам, які встановлені Ісусом Христом.

Що ж до героїв нашого матеріалу, то Наталя і Арсен пообіцяли приїхати до Тернополя ще раз та обов’язково розповісти своїм землякам про наше місто. Чим не «жива», та ще й безкоштовна, промоція?!