\n\n\n\n\n\n\n\n

Ігор Дуда: колегам - з нагоди професійного свята

Вже вкотре в переддень Дня журналіста з хвилюванням і навіть душевним трепетом спостерігаю за вшануванням передових представників місцевих ЗМІ в урочистій атмосфері високих владних кабінетів. Це, скажу вам, дивовижне, ні з чим іншим не зрівняне почуття. В ньому - і гордість за колег, і палке бажання рівнятися на них, наймайстерніших і найталановитіших, щоб досягти таких професійних висот, на які зійшли вони.  Даруйте - хвилююся, почуття просто "розпирають", тому перейду з сухуватої прози на високу поезію:

Шановні і вшановані колеги!

На вас рівнятись дуже хочу я - лише би

До ваших творчих дорости висот

І - так, як ви, дивитись владі в  рот

Вас "холуями" часом звуть - ви не зважайте -

Творіть, описуйте, змальовуйте, дерзайте:

Хто із вождів десь там пошкрябався чи чхнув

І де перехреститись не забув,

Ви - тут як тут і, як завжди, готові

Їм прислужитися своїм майстерним словом

І якщо добре буде все, то й через рік

Вас знов запросять за високий цей поріг

Похвалять щиро,  гарну грамоту дадуть

І щось у кошичок таємно покладуть

Благословлять на праведні труди,

Щоб дружно йти до спільної мети,

І- ненав'язливо, а приязно і дружньо

Навчать, як зорі бачити в калюжі

У мене ж лишаться лише думки сумні -

Не дотягтись до вас ніколи вже мені

Не вмію називати чорне білим,

Як ви це робите натхненно й вміло...

Ігор Дуда