Ірванець у Тернополі розповів про юного гумориста Тягнибока

Олександр Ірванець у Тернополі розповів, як юний Тягнибок виграв на конкурсі анекдотів. Також читав свої зовсім не сатиричні вірші про кохання.

Сатирик за своє життя у Тернополі цього разу побував лише втретє. Зустріч із читачами відбулася 1 квітня у книгарні “Ярослав Мудрий”. Там Ірванець презентував свою нову книгу “Сатирикон-XXI”, а також прочитав кілька віршів, які ще ніде не опубліковані.

- Тернопіль чомусь є містом, у якому я буваю доволі рідко, - розповідає Олександр Ірванець. - Інші міста відвідував уже десятки разів. Тож буду потроху виправляти цю несправедливість.

Книжка, яку презентував Ірванець, є зібранням його поетичних та прозових творів із різних видань. Є у ній і нові вірші, надруковані вперше.

- Книга - товста, має понад 750 сторінок, - розказує літератор. - Коли взяв її до рук, сам здивувався. Коли ж воно те все встигло написатися! Але така книга - це досить зручно. Купувати інші видання, у яких є ці оповідання, обійдеться дорожче, ніж купити одне зібрання творів.

На початку зустрічі Ірванець прочитав кілька віршів із нової книги і відклав її у бік. Дістав невеличкий записник із віршами, записаними каліграфічним почерком.

- Навіть такий старий цинік як я, коли йому стукає п’ятдесят, починає особливо гостро переживати відчуття закоханості, - казав Ірванець. - Я написав кілька віршів, у яких немає традиційної сатири та в’їдливості.

Як розповів поет, інтимні вірші він зазвичай пише вручну. Причому відразу начисто, без чернеток.

- До речі, люблю хорошу канцелярію, - додав він. - Скажімо, ось цей блокнот зроблений з венеційського паперу. У ньому записую лише вірші. А вже великі поеми, прозу, статті до журналів пишу відразу на комп’ютері.

Також Ірванець читав багато своїх традиційних сатиричних віршів.

- Щоб перетнути шлях катам московським, без суперечностей і протиріч ще юний Шуфрич з юним Хорошковським за Україну стали пліч-о-пліч, - читав Ірванець “оду владі”.

Після чого запевнив, що мріє, щоб його вірші потрапили нинішньому гарантові на стіл.

- Нехай вони мені як співцеві режиму дадуть Шевченківську премію і всілякі преференції, - жартував Ірванець. - А ще я хочу гелікоптер. Так, нехай вони мені дадуть персональний гелікоптер!

Розповів Ірванець і про своє знайомство із Олегом Тягнибоком у 1992 році, про яке забув.

- Нещодавно йду Українським домом у Києві, а назустріч Тягнибок, - розповідає Ірванець. - Попросив мене підписати книжку та й питає, чи я його впізнаю. Ну я, звісно, кажу, що впізнаю. Він же відомий політик. А Тягнибок каже: “Та ні, не те. Це у 1992 році було!” А в той час ми організовували фестивалі “Вивих”. Я був сценаристом фестивалю і придумував всілякі акції на зразок “Прохід дурнів” та “Кавалькади дибілів”. Виявилося, що тоді ще студент Олежик Тягнибок зайняв друге місце на конкурсі анекдотів, який проводив я.

Нове видання письменника “Сатирикон-XXI”, до слова, продається у книгарнях міста і вартує близько 65 грн.