\n\n\n\n\n\n\n\n

Хліботерапія: переселенка випікає в Тернополі крафтовий хліб. ФОТО

Киянка Людмила Романюк переїхала до Тернополя з початком повномасштабної війни. Знайшла себе у випіканні крафтового хліба. Своє хобі називає "хліботерапією".

Людмила Романюк розповіла Суспільному, що за фахом — пекарка-кондитерка. Зараз працює шеф-пекаркою у кав’ярні. Про секрети випікання розповідає в Інстаграмі.

За її словами, понад півсотні хлібин спекла та передала військовим.

Випікати хліб починає із закваски:

"Закваска в нас жива, пшенична, стовідсоткової вологості. Потрібно її годувати кожного дня, як маленьку дитину. Якщо закваска сильна, буде гарний хліб. В цих пропорціях закваска буде бродити чотири години і з неї вже можна буде випікати хліб. Пропорції — один до одного: закваска, вода і борошно".

Під час замісу має утворитися "глютенове вікно":

"Руками дуже складно вимісити тісто до самого глютенового вікна. Руки дають велику кількість тепла. Бажано, щоб тісто мало температуру до 25 градусів. Я роблю до 23, оскільки потім його буду складати. Тепло рук буде давати температуру. Кожен етап тягне за собою інший етап, якщо ми десь зробимо помилку, хліб не вдасться".

Далі Людмила розминає тісто руками на столі.

"Етап ламінування. Більш розробляємо саме тісто для стабілізації м’якуша, для того, щоб він був з гарними порами".

Жінка робить розрізи, кладе буханці в духовку. Випікається хліб при температурі 260-300 градусів протягом 40 хвилин, перших 20 — з парою.

Пекарка виймає хліб з духовки. Результатом задоволена:

"Таку шкуринку дає довга холодна ферментація. В нас вона іде майже 16 годин, заміс тримаємо у холодильнику. Коли витягаємо хліб із духовки, він починає хрустіти. Це називається "мелодія хліба", її можна почути, якщо прислухатись".

Людмила Романюк розрізає хліб:

"Це якраз пшеничний хлібчик з нашого українського борошна. Такий хліб, якщо він без домішок масла або сиру, не цвіте. Він може черствіти десь аж за тиждень".

Людмила Романюк почала випікати хліб під час повномасштабної війни. Спершу пекла для рідних та друзів.

"Випікання було як хобі, порятунок, щоб відволіктися від війни. І все це переросло у велику любов до хліба. З часом це стало моєю хліботерапією. Відпочиваю, коли печу. Це як медитація для мене. І кожного разу мені цікаво, який він вдасться. Бо щоразу виходить інакшим. Вважаю, що випікання хліба — це ціла наука, яка постійно вдосконалюється".