Колишній "беркутівець" ледь не забрав джип, який тернопільські волонтери везли бійцям АТО

Чергова екстремальна вилазка теребовлянських волонтерів на Схід.

Остання група волонтерів спершу роздавала передані родинами та просто небайдужими людьми харчі, особисті посилки й листи, військову амуніцію та засоби захисту. Все, що було замовлено конкретно воїнами-земляками в районі Луганської ТЕЦ, а далі подалися до інших вояків. Повертаючись, волонтери їхали повз те саме місце і… просто не впізнали його: замість будівель та дерев було поле в ямах-воронках. Казали, що їм від побаченого аж мороз поза шкіру пішов… А ще розповідають, що таке було не вперше, напевно, все-таки хтось із місцевих платних коректувальників «зливає» інформацію ворогам, пише Номер один.

Інша група волонтерів із ГО «Теребовлянська вежа», минувши Дебальцеве, рухалась на передову, в самі жорна боїв. Їх зупинили на одному із блокпостів і командир військового підрозділу далі не пускав, сказавши: «Ви що, хлопці, не бачите й не чуєте? Та вся ця «зеленка» прострілюється ворогами!» Все ж волонтерам вкрай було необхідно доставити вісточку землякам, вони ж дали своє тверде волонтерське слово, тому на свій страх і ризик таки подалися манівцями у те пекло. Хлопці чемно виконували настанови командира блокпоста і рухалися зі швидкістю понад 80 км/год. Напевно, це і врятувало їх від мін та снарядів «Градів», які рясно вибухали обабіч та позаду, зрідка – спереду.

Передаючи харчі й спорядження, волонтери постійно бачать,  та й те підтверджують самі воїни, що продуктів на передовій таки не вистачає, як і теплого одягу, засобів обігріву в бліндажах та окопах. Деякі захисники Вітчизни ходять у теплому цивільному вбранні поверх військового обмундирування, у таких же зимових чоботях тощо. Чому ж і досі держава і саме Міністерство оборони не дбають про кожного свого солдата? Вони таким же чином підтверджують, що держава і Вітчизна – то зовсім різні речі. Що, панове «в шоколаді», ви хочете дочекатися до того, щоб наші воїни виглядали так, як німці під Сталінградом взимку 1941-го року – в жіночих теплих хустках, шубках, з обмотаними ганчір’ям ногами?

Є й інші негаразди у цій війні і, на жаль, їх дуже багато. Ось приклад одного з них. Теребовлянець-підприємець, патріот-волонтер і той, хто найперший у Теребовлі відправив власний бус, завантажений продуктами та одягом на Євромайдан Києва, вже не одне авто придбав власним коштом, спорядив й особисто з іншими волонтерами доправив у зону АТО. Це Руслан Троїцький. Нещодавно Руслан купив за кордоном позашляховик у доброму стані, його завантажили гуманітарним вантажем та й послали до конкретного військового підрозділу в зону АТО, де командиром у званні майора служить наш земляк і товариш Руслана – Юрій Пушкін. Не доїжджаючи до того підрозділу якихось кілометрів з 20-ть, джип зупиняє військовий пост ДПС і його мордатий командир починає прискіпливо й нудно перевіряти документи: то не так і се не так, усе не так – номери машини закордонні, немає розмитнення і т.д. Хлопці аргументують: «Та ж така машина може перебувати на нашій території 10 днів, а після того ми її повернемо… вщент простріляну-побиту». Не допомогли й інші докази, що вантаж вкрай необхідний для воїнів в умовах ведення війни. ДПС-ник був невблаганним, вказав регулювальною палицею на штрафмайданчик, а очі його в той час жадібно світилися, видно, сподобався йому джип-красень. Наші волонтери не розгубилися і вмить зателефонували майору-земляку, після чого почали одягати «броніки» з тих, що везли. Командиру поста ДПС від того полізли очі на лоба … Волонтери у короткій та трохи різкій бесіді з’ясували, що це був колишній «беркутівець», а далі спокійно відійшли у бік та покурювали. За якихось 20-30 хвилин з боку передової почувся шум машин й з’явилися дві БМП з вояками на броні. Серед них – і майор-земляк. Він хвацько зіскочив з машини, за ним - зо два десятки його підлеглих та й питають на російський лад: «Что за шум, а дракі нєту?!» Командир ДПС зблід увесь, затрусився, відповідав заікаючись: «Та ні, що ви, що ви, пане майоре, усе гаразд, ось документи…». Наш пан майор узяв його під руку, відвів за блокпост і щось йому сказав. Думаю, що екс-«беркутівець» від тих слів умить став патріотом.

Виходить так, що нашу армію потрібно чистити не лише з голови, а й з ніг. Добре, що цього разу інцидент вичерпався мирно, а могло би бути і з кров‘ю, адже багатьом воїнам передової, як кажуть, повністю чи частково «зриває дах» від постійної напруги та жахіть війни.

А ще волонтери просили повідомити всім мешканцям Тернопільської області про внутрішні негаразди, прояви яких були помічені останнім часом у Теребовлянському районі. Це про псевдоволонтерів, або, вірніше, про зграї злодіїв, а можливо, і засланих ворожих агентів. Так ось, такі особи збирають кошти від людей просто так, на віру, в крайньому випадку -  скриньки, дехто з них робить записи прізвищ доброчинців у простих учнівських зошитах. А далі кошти, харчі, зимовий одяг та взуття, інше зникають безслідно. Родини телефонують своїм воїнам у зону АТО і повідомляють, що передали, та ніхто нічого не отримує. В самій Теребовлі та й по селах району були помічені подібні зграї людей поживитися на крові України навіть біля церков. Волонтери ГО «Теребовлянська вежа» вже й написали звернення до населення, повідомляючи, як запобігти подібним обкручуванням. Усе дуже просто: кожна волонтерська офіційна організація має свої відповідні банківські реквізити, пункти збору доброчинних пожертв людей (в м. Теребовлі таких пунктів є два), і нести потрібно лише туди, а не віддавати на віру першому зустрічному, хоч би як він гарно «не співав», граючи на патріотичних почуттях.

Віра, надія, конкретні справи за свободу нашої Вітчизни, розумна пильність – цим ми і здолаємо не лише зовнішнього агресора, а й внутрішніх ворогів.