\n\n\n\n\n\n\n\n

Короткий етап президентського прес-марафону

Президенту Володимиру Зеленському, можливо, набридло вислуховувати закиди журналістів стосовно того, що він переважно відмовчується і не  має бажання напряму спілкуватися з ними, і він влаштував сьогодні для них справжній прес-марафон.

Близько 300 журналісті були розбиті на групи, з якими  гарант почергово зустрічатиметься впродовж дня. Такий формат став несподіванкою - принаймні для мене, оскільки вдалося, так би мовити, on line, подивитися по телевізору його невеликий фрагмент в межах 10.30 - 12.30 - далі не дозволяли обставини. Отож враження теж видалися дещо фрагментарними.

Демократія і свобода слова, як на мене, все таки повинна мати межі й не переходити у елементарну невихованість і неповагу до першої особи держави. Бо коли особа, яка сиділа одразу по праву руку від президента, щоразу перебивала його, а на запитання В. Зеленського: "Чи разрєшаєте ви мені сказати?" (саме так) категорично відповіла : "Ні", то даруйте...  Свій демократизм президент демонстрував і надалі, підкреслено поштиво запитуючи у надто галасливих "журналюг" (дехто з яких з'явився на захід наче просто з пробіжки чи зі спортзалу - в тренувальному костюмі), чи може він відповісти.

Не знаю, чи дивився В.Зеленський напередодні програму за участю телеведучого А. Пальчевського, в якій останній наполегливо радив президенту відмовитися від "кварталівсько - одеської" манери говорити. Але якщо дивився, то, схоже, вирішив діяти з точністю до навпаки - увімкнув оту свою говірку на повну силу. Нічого не вдієш - є речі, які просто "в'їдаються" у голову наче в пори шкіри. Хоча загалом керівник держави (знову ж таки, наскільки я міг судити з короткого періоду, коли дивився телевізор) виявив симпатичну щирість і здатність орієнтуватися в багатьох питаннях і обстоювати свою точку зору. За цим всім поволі відійшли на задній план і довірливе повідомлення про те, що " в бувшому житті я хотів бути всесвітньовідомим", і про те, що в когось "случився" серцевий напад, і про те, що "інформації багато, а змістовного спілкування мало" (?), і епізодичні переходи на російську мову.

Серед найважливішого з того, що вдалося почути:

- Україна не розраховує на підтримку персонально Доналда Трампа, а на підтримку США, в тому числі - й на підтримку згаданого Д. Трампа;

- президент  не має наміру втручатися у вибори в країні під назвою США і розраховує, що й Штати не впливатимуть на вибори в незалежній Україні;

- канцлер ФРН А. Меркель не очікувала такої різкої реакції на формулу Штайнмаєра, яка є одним з кроків до зустрічі керівників держав у нормандському форматі й засобом впливу на Росію;

- формула Штайнмаєра набирає чинності тоді, коли набуде чинності Закон про особливий статус, який після проходження обов'язкових парламентських процедур повинен лягти  на стіл  президента. До того часу ота обговорювана багатьма формула не діє;

- президент готовий приймати непопулярні рішення, але проти того, щоб його щодня садили  на шпагат "як Ван Дамма" й постійно звинувачували;  

- треба вирішити, якого президента хоче Україна і за якого вона голосувала.  Якщо президент відчуває якісь очікування людей, то він це робить. Якщо ж відчуває, що щось може призвести до загострення і навіть війни - він вагається. "Ми намагаємося правильно діяти, щоб припинити війну".

- Арсену Авакову президент "нічого не винен і не повинен"; є певний "контрольний термін", в який мають вкластися правоохоронці, щоб продемонструвати зміни, в тому числі й у кадровій політиці;

- ніхто не забуде жодної людини, яка перебуває в ув'язненні в Росії чи ДНР/ЛНР;

- кого хоче бачити на посаді очільника Києва  - це його особиста (В.Зеленського) справа. Перед тим, як вирішити це питання, президент обов'язково спілкуватиметься з В. Кличком;

- ми всі люди і всі помиляємося. Президент - теж жива людина.

А ще довелося почути скарги журналістів на утиски деяких телеканалів. А ще під час прес-марафону, мабуть, добряче гикалося главі офісу президента А. Богдану, який не раз згадувався у запитаннях журналістів. А ще... мабуть ще багато чого буде до кінця марафону. Нічого не скажеш - формат зустрічі доволі оригінальний. Наскільки він виявиться ефективним - дасться чути...

Ігор Дуда