Костянтин Баранов: "Кожен день війни – втрата України!"
Більше трьох місяців на Донбасі йде неоголошена війна. Вона давно переросла усе, що у цивілізованому світі прийнято розуміти під антитерористичними операціями. Рахунок загиблим військовим і мирним жителям йде на тисячі. На Донбасі закрилися 21 шахта, зупинилися десятки підприємств, встала загроза "хімічного Чорнобиля" із-за обстрілу заводу "Стирол" в Горлівці.
Проте саме українська влада повинна покласти край щоденному знищенню власної країни. Кожна доба жорстоких боїв робить усіх українців бідніше, а громадський розкол глибшим.
Багато хто допомагає армії, але забувають про мирних громадян. Без підтримки з боку держави і жителів інших регіонів, населення Донбасу, яке позбулося роботи і домівок, і далі буде благотворним середовищем для антиукраїнських сил і криміналітету. Думаючи тільки про піар на крові, влада не хоче замислитися про повноцінну стабілізацію Донбасу, реінтеграцію його в Україну, а не "підкорення бунтівного регіону". У другому випадку нові конфлікти вже в недалекому майбутньому неминучі. Хоча і цій війні кінця і краю не видно.
Що треба робити в цій ситуації? Спершу припинити вогонь і відкрити гуманітарні коридори для постачання жителів в зоні АТО усім необхідним.
Потім чітко пояснити жителям Донбасу їх місце в єдиній країні. Далі, як вже обіцяла влада, іноземні найманці повинні дістати можливість покинути Україну, а бойовикам, не причетним до вбивств мирних громадян, порушень правил війни, необхідно забезпечити амністію.
Одночасно з цим Україна повинна вступити в багатосторонні переговори з Росією, ЄС і США з виходом на міжнародний договір, що гарантує позаблоковий статус нашої країни і зобов'язання зовнішніх гравців відмовитися від дестабілізації ситуації в ній. Україні потрібний передих, щоб зайнятися численними внутрішніми проблемами, що загрожують соціальним вибухом вже в найближчі півроку.
Нарешті, влада зобов'язана гарантувати таке проведення дострокових парламентських виборів, яке дозволить жителям Донбасу обрати у Верховну Раду тих, кому вони довіряють, в кому вони бачитимуть кращий захист своїх інтересів, чим бойовики з автоматами.
Пройшовши цей непростий шлях, ми нарешті почнемо відновлювати країну після року великих потрясінь. Інакше ця війна може стати останньою для України в тому виді, який ми її знаємо і любимо».