Ліга чемпіонів: англійське протистояння у заздрісному Мадриді
"Ліверпуль" - "Барселона" - 4:0 (перша гра - 0:3)
Гравці "Барселони" вміють все в футболі. У цьому ні в кого немає жодного сумніву. Вміють врятувати, здавалося б, безнадійну ситуацію, як це було 2 роки тому в чвертьфіналі Ліги чемпіонів проти ПСЖ: 0:4 в Парижі і - неймовірні 6:1 у Барселоні. А ще вони вміють "з тріском" програти найважливіший матч, особливо після того, як здобудуть переконливу перемогу в першому двобої на рідному "Ноу Камп". Так було рік тому, коли після 4:1 вдома з "Ромою" Мессі і компанія отримали холодний душ, а точніше - відро помиїв у Римі (0:3). Так само сталося і цього року. Здолавши "Ліверпуль" в рідних стінах із, здавалося б, переконливим рахунком 3:0, каталонці вийшли на гру-відповідь в статусі очевидних фаворитів, у що, на своє нещастя, передчасно повірили. Слід сказати, для такого самообману в них були вагомі підстави: їхнє ударне атакуюче тріо Мессі-Суарес-Коутіньо взяло участь у грі, а от виделка атаки мерсисайдців виявилася добряче надщербленою: з трійці Салах-Фірміно-Мане на поле вийшов лише останній. Але, як з'ясувалося, у "Ліверпулі" запасний - не означає гірший. Бельгієць Орігі продемонстрував непересічний інстинкт форварда, а швейцарець Шакірі нагадав про своє вміння робити філігранні результативні передачі. За рахунку 0:4 згадані зірки "Барси", здавалося, перебували у повній прострації й не розуміли, що, власне, відбувається. Зате трішки схожий своєю бородою на породистого різеншнауцера коуч "Ліверпуля" Юрген Клопп точно знав, що хотів, і зумів донести свою ідею до підопічних: не дати "розгулятися" атакуючій лінії іспанського гранда (знали ж бо, з ким мають справу...), пам'ятати, що один-єдиний пропущений гол означає крах надій, і в той же час - методичним тиском вишукувати нагоди для розривання оборони каталонців, використовуючи для цього усі можливі засоби: прориви по центру (перший гол Орігі), флангові простріли (обидва голи Вейналдума), хитро розіграний Александром-Арнорльдом і тим же Орігі кутовий. Як наслідок - вперше від 2013 р. у фіналі Ліги чемпіонів не зіграє іспанський клуб.
"Аякс" - "Тоттенхем" - 2:3 (1:0)
Натомість у ньому зустрінуться два англійські. Завдання "Тоттенхема" у Амстердамі після домашньої поразки 0:1 здавалося дуже складним, а після того, як до 35 хв. завдяки зусиллям де Лігта і Зієша "Аякс" був попереду на два м'ячі (не забуваймо ще й про забитий у Лондоні), всім усе стало зрозуміло - тим більше, що "аяксиди" цілком заслужили на фінал своїми звершеннями на попередніх стадіях, коли впевнено змели зі свого шляху "Реал" і "Ювентус".
Але, як виявилося, усе було зрозуміло не всім. В другому таймі "Тоттенхем" довів, що нинішня Ліга чемпіонів - це справді something special. Те, що не вдавалося "шпорам" протягом попередніх трьох таймів, цілком вийшло в них впродовж чотирьох хвилин: на 55 і 59 хв. Моура двічі вразив ворота бездоганного до цього часу Онани. Далі пішла гра із обопільними шансами; удари Зієша і Вертонгена стрясали бічну стійку і поперечину, а коли голландці вже зовсім відверто почали тягнути час і грати на відбій, футбольна доля нещадно покарала їх за відмову від власної й такої привабливої раніше манери гри - вже на 6-й доданій хвилині той же Моура завдав убивчого для господарів удару, ввівши в стан ступору більшу частину "Йохан Кройф Арени".
З точки зору безстороннього вболівальника фінал "Ліверпуль" - "Аякс", можливо, виглядав би цікавішим. Однак після подвигів "Ліверпуля" і "Тоттенхема" він цілком справедливо став внутрішньою англійською суперечкою, яка вирішиться 1 червня на стадіоні Wanda Metropolitano в Мадриді - на заздрість місцевим "Реалу" й "Атлетико". Хоча, думається, скреготатимуть зубами ще й гравці та шанувальники "Барселони"...
Ігор Дуда