Фразу, винесену в заголовок, зазвичай вживають у випадку розчарування, несправджених надій, краху планів. Що стосується конкретного матчу, то її можна вжити, так би мовити, "навиворіт" - хід подій на стадіоні в Римі виявився значно сприятливішим, ніж очікувалося...
Очікувалося ж, судячи з передматчевих прогнозів, зовсім на інший результат: 0:2, 0:3, 1:4... Передбачення відвідувача сайту під "ніком" Vanga (2:1 на користь "Динамо") сприймалося як жарт, однак якби Піваріч на 66 хвилині таки вдарив по м'ячу, а не штурхнув його, підсумкова перемога киян цілком могла б стати реальністю. А коли на останніх секундах гри форвард римлян Іммобіле влучив у стійку і розчаровано, з напівдиким виразом очей, схопився за голову зі стильною шевелюрою (зайве свідчення ставлення "Лаціо" до турніру), всі ми видихнули з полегкістю - поразка "Динамо" виглядала б зовсім не справедливим підсумком.
Як же вдалося досягнути прийнятного і несподіваного практично для всіх результату? Перш за все, був помітним прогрес у ігровому стані підопічних О.Хацкевича. Погодьтеся, "Динамо" у матчах з АЕК і, тим більше, в катастрофічному львівському поєдинку з "Вересом" і "Динамо" вчора у Римі - це дещо різні команди. Якщо "Лаціо" й сподівався здолати гостей малою кров'ю, то досить швидко зрозумів, що це - малоперспективна справа. Динамівці з самого старту поєдинку чіпко й самовіддано діяли в єдиноборствах, намагалося перекривати всі зони і, хоча попереду практично нічого не створювали, але й вільно літати біля своїх воріт "орлятам" не давали. І якщо вже зайшла мова про птахів, не можна не згадати про одну "білу ворону" в складі "Динамо". Хоча, в даному випадку, мова швидше може йти про "паршиву вівцю". Денис Гармаш вкотре довів, що поняття ігрової дисципліни для нього не існує, а після кількох його авантюрних передач, що призводили до небезпечних "обрізок", здалося, що "Лаціо" має свого чоловіка в стані "Динамо", і що Денисові більше пасувало б прізвище Cannoniere. Свою обов'язкову жовту картку динамівський "беспрєдєльщик" заробив, а вже після фінального свистка "нарвався" на червону - знайшов про що поговорити зі словацьким арбітром...
А що ж "Лаціо"? У першому таймі могло згадатися андерсенівське "А король голий!". Улюблений, як доводилося чути, клуб Муссоліні діяв без особливої вигадки, доволі схематично і, якщо не рахувати епізоду, коли Бурда просто зняв м'яч з ноги Іммобіле, особливих загроз воротам Бойка не створив.
Друга половина разюче відрізнялася від першої. Почалося з шоку для господарів: на 52 хвилині після скидки Бесєдіна головою головний "забивала" нинішнього "Динамо" Циганков дотепно п'ятою спрямував м'яч у ворота. Довго тішитися киянам не довелося - вже за хвилину стрімка вертикальна атака "Лаціо" вивела на ударну позицію Іммобіле 1:1. В ці хвилини прогалини в обороні "Динамо", особливо в центральній зоні, набули загрозливого вигляду, чим невдовзі знову скористалися підопічні С.Індзагі - Андерсон, який учора "попив" немало динамівської крові, був виведений на ударну позицію розтинаючим пасом і не змарнував свого шансу.
З'явилася "капітулянтська" думка про те, що, може, не варто було дражнити римлян, і що тактика першого тайму з акцентом на оборону була більш раціонально... Проте кияни не відмовилися від періодичних вилазок до воріт господарів, що спочатку призвело до вже згаданого гольового шансу Піваріча, а на 78 хвилині - до несподіваного пострілу здалеку Мораєса, який вдало вийшов на заміну. Напружене протистояння тривало до останньої секунди і того самого удару Іммобіле в стійку... 2:2 - цілком прийнятний результат виїзного поєдинку, який, однак не повинен "заколисувати". Проблеми в захисній ланці Динамо" в критичний момент знову вилізли назовні й немає сумніву, що "Лаціо" у матчі-відповіді 15 березня спробує ними скористатися.
Наразі ж варто просто подякувати команді Хацкевича за достойний перший тайм двобою.