Що не кажи, клас у футболі – справа визначальна. «Помацати» його іноді буває важкувато, але коли команда здатна контролювати хід матчу, за своїм бажанням регулювати темп і ритм гри, а при потребі – й переламати її несприятливий перебіг – отоді можна говорити про перевагу в класі. Звичайно, бувають винятки, і саме для них існує вислів «Порядок б’є клас». Останнє трапляється тоді, коли величезне бажання і самовідданість, помножені на сувору ігрову дисципліну, дозволяють менш класній команді здолати більш класну. Але на те і винятки, щоб підтверджувати правило.
Останні матчі за участю українських клубів у Лізі Європи – підтвердження сказаного. «Зоря» у Одесі виявила оті самі бажання і самовідданість, підсилені, до того ж, приємними для ока нестандартними ходами у атаці. А коли в кінці першого тайму луганчани відквитали пропущений на початку гол (вельми схожий на той, що забив у їхні ворота Ібрагімовіч у Манчестері) і ще й залишилися у більшості, здавалося, що дотиснути «Фейєноорд» таки вдасться. Підопічні Ю.Вернидуба ніби й зробили для цього все від них залежне. Караваєв, Петряк, Пауліньйо, Кулач, Соболь вперто намагалися пробитися до воріт голландців і через центральну зону, і з флангів; декілька разів були близькими до успіху, однак на заваді стали неточність та поспішність у вирішальний момент, а також грамотно побудований суперниками захист. Причому не скажеш, що «Фейєноорд», навіть у неповному складі, відбивався з останніх сил – лідер чемпіонату далеко не останньої у європейському рейтингу Голландії діяв, загалом, холоднокровно і грамотно, використовував найменшу нагоду для того, щоб остудити атакуючий запал гравців «Зорі», словом, вів себе так, як і належить впевненій у власних силах і у власному класі команді. Усе сказане не має на меті показати «меншовартість» українського клубу – «Зоря» заслуговує похвали і підтримки за стійкість і намагання довести своє у футбольному «армреслінгу». Поки що не дуже вдається, але недаремно, мабуть, кажуть, що падаючи і зводячись на ноги, ти ростеш.
Що таке той самий клас – зайвий раз довів «Шахтар» у Генті. Гірників зовсім не збентежив пропущений на перших секундах гол, вони грали у свою гру, яка в підсумку виявилася значно ефективнішою за набіги бельгійських «індіанців». Три голи під завісу першого тайму показали, хто є справжнім господарем на полі й перетворили другий тайм на тренування у послабленому режимі. «Гент» - з категорії команд, які «Шахтар» лускає як горіхи…поки не натикається на вищого за класом суперника. І не стає отим самим горіхом.
