Ліга націй: три удари шотландським палашем
Необхідність зіграти перенесений з червня виїзний матч проти Шотландії обумовив додаткові логістичні труднощі для нашої збірної: з урахуванням того, що наступною буде теж виїзна гра з Вірменією, українцям доведеться перелітати з одного краю Європи на діаметрально протилежний. Перший матч на Британських островах, в якому через травми не змогли взяти участі двоє наших "англійців" - Зінченко і Миколенко (вони були б зовсім не зайвими у складі) - приніс такі ж похмурі враження, як і звична тамтешня погода...
Шотландія - Україна - 3:0
Суперники на початку червня зустрічалися у матчі play off за перепустку на Кубок світу в Катарі, у якому збірна України перемогла - 3:1. Якщо співставити тодішній рахунок і нинішні безнадійні 0:3, то напрошується найпростіший висновок: шотландці значно додали, а наші різко підупали. З невблаганними цифрами сперечатися важко, отож можна запитати, на що може розраховувати команда, яка за весь матч не завдала жодного удару в площину воріт суперників, дозволивши їм пробити по своїй "рамці" аж 21 раз, причому 7 ударів були саме в оту площину? Бувають, звісно, в футболі випадки, коли навіть за таких обставин вдається досягти прийнятного рахунку, але минулої середи місця для такого казусу на знаменитому Hampden Park у Глазго не знайшлося. Натомість знайшлося чимало простору для незбагненних (недолугих, дитячих) помилок наших гравців при виконанні найпростіших дій. "Важливо не дати шотландцям розбігтися в перші хвилини і дуже добре зіграти в обороні", - радив собі та своїм партнерам перед грою Руслан Маліновський. Партнери (і сам порадник) взяли це до уваги і зробили все... з точністю до навпаки. І розбігтися скОти мали де, і в обороні (особливо в другому таймі) українці, здавалося, робили все, щоб максимально сприяти господарям.
Чимало запитань може виникнути після цього сумного для нас матчу. Зокрема, стосовно того, що б ми робили з такою грою через два місяці на чемпіонаті світу? Хто з європейських грандів пропонував "грубі" гроші за Мудрика і Довбика? Чи дуже сприятливо вплинув арабський клімат на Ярмоленка? Яка якість найближчого резерву збірної, коли відсутність двох-трьох ключових виконавців стає просто катастрофічною (хоча нема певності, що й з ними рахунок був би іншим)? В чому полягає тренерська майстерність, якщо команда після перерви (і, вочевидь, внесення якихось коректив) грає значно гірше, ніж у першому таймі? Сам Олександр Петраков оцінив гру збірної словами, які скидаються на визнання провини: "У першому таймі команда виглядала ще більш-менш, а в другому ми побачили стільки браку… Наш футбол трохи відрізняється від британського. Я попереджав хлопців, говорив їм про це...". Даруйте, британський футбол лише недавно спустився на Землю звідкілясь з космосу, і гравці збірної України не мали уявлення, що його альфою і омегою є навісні передачі й гра головою на випередження? Адже саме так, наче під копірку, були забиті другий і третій голи у ворота Трубіна.
Щоб вже зовсім не здаватися такою собі провінційною журналістською "шавкою", яка не пропускає нагоди гавкати з підворіття, наведу, як резюме, думку авторитетнішого столичного колеги:
Ігор Циганик, журналіст і коментатор: "Найгірший матч збірної України у 2022-му році. І справа не в результаті, а в якості та настрої. Так і не зрозумів, як ми хотіли забити сьогодні м‘яч. З кожним наступним матчем ми граємо все гірше, як не прикро".
Справді, прикро. Навіть з урахуванням усіх нинішніх бід і проблем всієї країни і її футбольної збірної...