Ліга Європи: нічого не вийшло і з престижем...

"Динамо" - "Челсі" - 0:5

У резюме після серії прогнозів до матчу написав: "Невесело. Збереженням престижу майже не пахне. Втім, побачимо...". Щодо "невесело" і "не пахне" - справдилося сповна. От із "побачимо..." дещо не склалося - вийшло значно гірше, ніж передбачали наші футбольні оракули.

Якщо "Динамо" й справді мало якісь ілюзії стосовно того, щоб пройти "Челсі" за сумою двох матчів, то вони благополучно випарувалися уже на 5 хв. гри. Французький форвард лондонців Жиру, який нині забиває в АПЛ, здається, лише на дуже великі свята, влаштував його собі у Києві, увігнавши мяч у ворота Бойка після подачі кутового і скидки головою Лофтуса-Чіка. Захист "Динамо" в той час, здається, лише входив (чи вповзав?) у гру. Місія для киян одразу ж із малоймовірної  стала неможливою. І, щоб підкреслити цю думку двома рисками, Жиру на 33 хвилині скористався ідеальним пасом Алонсо і вдруге в схожому стилі вразив ворота Бойка. Стало зрозуміло, що і з престижем нічого не вийде - лондонські "аристократи" грали, як і належить аристократам - солідно, неквапливо, часом просто пішки, не даючи жодних підстав  хоча б на мить засумніватися у своїй вищості не на голову, а одразу на цілі дві. А ще в ряді епізодів дали господарям просто майстер-клас в тому, як треба діяти не числом, а умінням, буквально шматуючи їхній захист за значної кількісної переваги останнього.

Така гра зазвичай просто деморалізує слабшого суперника. І динамівці сповна підтвердили цю сумну закономірність, допустивши величезну кількість браку в передачах, виявивши повну нездатність у намаганні контролювати м'яч і просто неуважність (Гармаш, приміром, постійно потрапляв у офсайдну пастку захисту лондонців). Ну, і звичайно ж, допустивши звичну кількість (і навіть з "перебором") помилок в обороні. З неї вони розпочали тайм - нею ж і "запечатали". Центральна ланка захисту вкотре прогавила швидкісний фланговий випад гостей з наступним прострілом в центральну зону, і Алонсо довів рахунок до непристойного вже в першій половині. Думається, численним вболівальникам на трибунах в той момент хотілося одного: щоб матч закінчився на 45-ій хвилині. Але попереду для гравців "Динамо" і понад 60 тис. глядачів  були ще муки другого тайму....

На його початку вони ніби трохи послабшали: кияни, користуючись вже зовсім розслабленим станом лондонців, рішуче рушили вперед, і Сидорчук навіть мав реальну нагоду скоротити відставання в рахунку, однак влучив у бічну стійку. Така видимість паритету на полі тривала до 58 хв., коли той же Жиру скористався верховою передачею Вілліана і втретє пошив у дурні київських захисників. Бородатий гравець із смачним ім'ям Олів'є цієї ночі, не виключаю, навідувався до Бурди, Кендзьори і Кадара в їхніх кошмарних снах.  Далі були спроби динамівців "розжитися" хоча б на гол престижу, що нагадували конвульсії. А коли на заміну в складі "Челсі" вийшов давній "могильник" "Динамо" Педро, з'явилося погане передчуття, що півдесятка м'ячів у свої ворота кияни таки отримають. Воно справдилося, хоча іспанець до цього був непричетний - автором останнього гвіздка у домовину єврокубкових надій "Динамо" став Хадсон - Одої.

Після цього матчу, думаю, ще довго не захочеться слухати роздуми фахівців про блискучі перспективи групи молодих гравців "Динамо": Циганкова, Шапаренка, Миколенка, Шепелєва... Цілком очевидно, що випробування за високою міркою вони не витримали. 0:5 вдома - такого ще в єврокубковій історії "Динамо" не бувало. Цікаво, як було дивитися на це все з тренерської лави О. Хацкевичу і О.Лужному, які в складі великої команди В. Лобановського змушували в 1997-1999 рр. тремтіти "Барселону", "Арсенал", "Реал", "Баварію"?  А ще подумалося: добре, що матч із подібним сюжетом для нашої команди не довелося побачити років 50 з гаком тому - він міг би відбити охоту від футболу назавжди...

Ігор Дуда