Лише один забили, але – не пропустили

Україна - Північна Ірландія - 1:0

Нарешті збірна України зійшла з наїждженої стежки нічиїх з однаковим 1:1 і трохи потішила своїх прихильників переможним результатом у Дніпрі. А часами - й зовсім непоганим малюнком гри. Північноірландці - суперники з категорії непоступливих (чи багато знайдете нині інакших?), але не схильні надто "надриватися" у товариських матчах. Та й, на відміну від нас, клопоти Євро-2020 на них не чекають. Оце "не надриватися" виявилося у доволі помітній свободі, що її українці отримали з самого початку всередині поля. Це дало їм змогу довго і, що слід відзначити, точно розігрувати м'яч і виводити в прорив флангових гравців. Наші футболісти виглядали свіжішими, ніж у попередньому спарингу з Бахрейном. Приємно було знову побачити явно зголоднілого за грою Ярмоленка. Саме він вже на стартових хвилинах завдав удару по воротах британців з-під захисника. І в подальшому капітан нашої збірної не раз загрожував воротам суперників. Він, крім цього, ще й вдало підігрував партнерам. Словом, намагався довести, що його включення до складу на Євро-2020 після тривалого періоду "простою" - не данина колишнім заслугам. А на 10 хв. Зубков продемонстрував британцям (!), як треба грати головою (!!) в чужому карному майданчику (!!!), точно замкнувши верхову передачу Караваєва. Гра підопічних А.Шевченка - швидка, з несподіваними передачами, точними перепасовками в межах "трикутників" - не могла не подобатися. "Начисто" виграний перший тайм (маю на увазі не мінімальний рахунок, а відчутну ігрову перевагу українських футболістів) - це заслуга, передусім, нашої середньої ланки.

Втім, британці все ж спробували довести, що приїхали в Україну не лише щоб скуштувати місцевого пива. І що на грі головою біля чужих воріт теж знаються.  На 36 хв. нашу збірну по-справжньому виручив Бущан, котрий зміг парирувати вкрай небезпечний удар головою після флангової передачі (тривожний сигнал для наших центральних оборонців - форварди збірної Нідерландів грають головою не гірше).

У другому таймі глядачі стали свідками  більш рівної та менш швидкісної гри, що, вочевидь, було на руку північноірландцям. Заміна Яремчука на Бесєдіна залишила без відповіді запитання, чи є у нас, власне, лінія нападу, здатна давати результат. Деяке пожвавлення вніс вихід Судакова. Стрімкий хавбек "Шахтаря" привніс у гру те, що їй стало бракувати ближче до завершення - швидкість. Біля  наших воріт було, можна сказати, досить спокійно, захисники намагалися діяти уважно і сконцентровано, але згадка про матчі з фінами і казахами, коли суперникам вдавалося використати "ляпи" наших в обороні, змушувала чекати ендшпілю з деякою нервозністю. Підопічні Шевченка хотіли уникнути її самі й позбавити її своїх вболівальників. Під завісу матчу розігрався не так помітний на початку Маліновський; Ярмоленко, Марлос, Бесєдін завдавали ударів із, здавалося, "вбивчих" позицій, але м'яч, завітавши у ворота британців на початку матчу,  вперто не хотів туди більше потрапляти.

Що ж, як кожен товариський матч, цей  дав поживу для констатації деяких позитивних (мобільність півзахисту) і негативних (звичні хиби при опіці гравців суперника в обороні, низька реалізація зручних нагод) моментів. Попереду - ще один спаринг з Кіпром, а далі - вже перший матч з Нідерландами, де вже не можна буде говорити, що результат не має вирішального значення. І де треба буде намагатися показати свій товар лицем...