Митці з України, Польщі та Іспанії презетували результати творчості у Вікні

На Тернопіллі завершив роботу проект «Під одним небом: мистецькі резиденції у Вікні».

У вересні резиденція була особливою, оскільки поєднала два потужні напрями - літературний та прикладне мистецтво. Результати роботи митці представили у Тернополі у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля».

Четверо учасників резиденції працювали у літературному напрямку. Олена Замойська, як розповіли організатори проекту, писала другий том книжки «Невигадані оповідки василіянського монастиря у Христинополі». Під час перзентації робіт вона прочитала розділ про російську окупацію 1914-1915 років. З особливим трепетом та гумором поділилася історією про «дух міста», який роками підкидав їй нові архіви, та емоційно відгукнулася про переживання містян часів Першої світової війни, що болюче й дзеркально перегукуються із нашим сьогоденням.

Іспанка Tamara Gutiérrez презентувала задум і структуру п'єси «Три дні темряви у світі», що досліджує питання ідентичності, війни та пам'яті. Вона емоційно підкреслила, що між людьми з різних країн виникає особливий зв'язок під час спільних випробувань, а прочитаний у перекладі перший монолог п'єси створив у залі затишну, але щемливу й напружену атмосферу, змусивши кожного замислитися над кожним словом.

Український поет Василь Кузан поділився поезіями з майбутньої збірки «Аркан», над якою працює з 2014 року. Окремий її блок складають вірші 2022-2025 років, написані в час, коли його син перебував на фронті. Його виступ став справжнім вибухом щирості та гумору - від болючої воєнної лірики до кумедних історій про вивчення іспанської та вірша про Василів! Презентацію Василя гармонійно доповнив його друг - Заслужений діяч мистецтв України, відомий поет-пісняр, драматург та автор легендарних українських хітів Сергій Лазо.

Також у межах літературного напряму працювала польсько-американська мисткиня Natalia W. Szostak. Для неї резиденція стала інтимною подорожжю до «білої плями» в історії родини, чиї батьки вимушено виїхали звідси під час Другої світової війни. Її проект «Екстракція I: Станіславівське досьє» поєднує неопубліковані спогади, архівні документи її родини зі Станіславова, есеїстику й ботанічні записи, досліджуючи теми дому, міграції, війни та пошуку прихистку.

Здивував своєю глибиною організаторів резиденції і напрям прикладного мистецтва та текстильних експериментів. Gala Bousquetз Іспанії - заворожила присутніх щирою безпосередністю, згадуючи, як у Вікні відчула себе дитиною, що вперше пізнає світ через кольори, аромати та лісові звуки. З ніжністю та гумором вона розповіла про занотовані у записничок слова «Кам'янець-Подільський», «скільки» та «дуже-дуже дякую», а також про трепетні зустрічі з місцевими жительками та глибоку повагу до поколінь українських вишивальниць. Результатом її 28 днів у резиденції став щоденник із 28 листівок - символічних «вікон» у кожен день прожитого досвіду та текстильних експериментів.

Зеновія Шульга у своїй роботі звернулася до традиції килимарства у селі Вікно. Розпочавши виступ із щирої вдячності українським захисникам, вона з величезним захопленням розповіла про віконський килим як про живе мистецтво, «де чути пульс і серце б'ється». Зі справжнім азартом та гумором Зеновія згадала історичні деталі про шпигуна, якого колись вигнав Федорович, і зазначила, що, створивши першу за 110 років тиражну копію віконського килима, Глиняни символічно «віддали свій борг» Вікну.

Ольга Трач