Побитого букетом Табачника виженуть на зло "Газпрому"?
Українсько-російський політолог і блогер Андрій Окара любить робити епатажні заяви і прогнози. Проте, часто ці прогнози справджуються зі 100% точністю. Все через те, що свого часу корінний полтавчанин був вхожим до кремлівських кабінетів і добре розумію логіку дій російської влади. Нинішня уУкраїнська від неї втекла недалеко.
.
Одна зі сфер моїх інтелектуальних інтересів - вивчення політичних систем і політичних культур в різних країнах, пише у своєму
Юна студентка Києво-Могилянської академії підтвердила один мій важливий теоретичний висновок - щодо української політичної системи: про її "м'якості", "нерадикальності", "некривавості", схильності до знаходження компромісів і навіть консенсусу.
Це я до того, що в будь-якій країні - в Грузії, в Росії, в нинішній Білорусі, в США, у Польщі, в Ірані, в Іспанії, в Ірландії ТАКОГО чиновника, який проводить протягом півтора року ТАКУ гуманітарну політику, вже давно б - або ВІДСТАВИТИ зі скандалом - бо він позиціонує країну проживання як колонію, або ЗАСТРЕЛИЛИ якісь опозиційно-терористичні радикали.
Але українська ментальність не схильна до жорстких рішень, і в цьому - запорука її конкурентоспроможності в нових умовах XXI століття.
Тому, слава Богу, всі живі, здорові і на волі (принаймні, поки). І сподіваються на великодушність самого чиновника - що він не буде нікого переслідувати (все ж ця людина зараховує себе до стану інтелігенції, а інтелігент в подібній ситуації апріорі не здатний на кровожерливість - інакше йому руки не подадуть).
Ну а сама ця людина ризикує опинитися принесеною в жертву - на вівтар російсько-української дружби-ворожнечі. На найближчій російсько-української зустрічі на вищому рівні його відставка може стати аргументом проти тиску "Газпрому".
До речі, його попередники на цій посаді навіть у жорсткі сталінські часи намагалися захищати мову, літературу і культуру - навіть шляхом найнеймовірніших компромісів. Адже кому ж їх ще захищати?