Подвиг на місці злочину

Зовні ефектні дії, які викликають бурю оплесків, часто мають зовсім не шляхетну   причину. Приміром,  карколомний кидок голкіпера в багатьох випадках є наслідком того, що  секундою раніше  він неправильно обрав  позицію у воротах і тепер змушений виправляти власний ляп.

Праця ліквідаторів техногенних катастроф, рятувальників, лікарів, правоохоронців, нинішніх учасників АТО  нерідко жертовна й увінчана ореолом героїзму, часто стає необхідною через чиєсь  недбальство, байдужість чи, ще гірше, злу волю. Це саме стосується й  повсякденного  життя. Коли  хтось із місцевих очільників із належною урочистістю в поставі й з нотками стриманого тріумфу в голосі сповіщає, що відремонтовано такі то й такі вулиці, зовсім не виключено, що хронічно  латати оті наші  горезвіснідороги доводиться в тому числі й через те, що той самий князьок та «іже з ним» допустили кричущу безгосподарність  а то й не менш кричущі зловживання під час попереднього «капітального» ремонту. І тепер маємо нескінченний процес «ліквідації наслідків ліквідації наслідків», краю якому не видно. Здавалося б, що може бути простіше й раціональніше: зробіть один раз на совість і матимете спокій і ви, і громада. Але ні, комусь, вочевидь, вигідно тихенько сприяти виникненню проблем, щоб потім постати в образі самовідданого troubleshooter, тобто спеціаліста із залагодження конфліктів чи усування несправностей. Суто по-людському – позиція цинічна й ганебна, але хто, скажіть, тепер забиває собі голову такими архаїчними уявленнями, тим більше коли в перспективі «світить» добре прорахований зиск? Іноді, щоправда, можуть «світити» й менш приємні речі, як от провадження у кримінальній справі, але то – побічні витрати, так би мовити, професійний ризик, яким, з огляду на майбутні дивіденди, можна знехтувати.

Ігор Дуда