Правда про директора «Креатор-Буду» Ігоря Гуду в ексклюзивному інтерв’ю

Ексклюзивне інтерв’ю директора «Креатор-Буду» Ігоря Гуди

Чи пам’ятаєте, ким Ви хотіли бути у дитинстві і про що мріяли у дитячі роки?

– Вже у сім років я розповідав усім, що працюю на роботі директором. Сьогодні я згадую про це з посмішкою, бо  тоді не уявляв ні чим, ні ким я хочу керувати, але однозначно хотів бути директором. В шкільні роки, мабуть, не було такого виду спорту, в якому б я себе не спробував – це  фехтування, плавання, боротьба, гімнастика і, нарешті, футбол. Все-таки, я хотів бути спортсменом. Ним я свого часу і став, професійно граючи у футбольній команді «Волинь».

У Вас важкий напружений графік. Як Ви зазвичай знімаєте втому після робочих буднів?

– За своєю суттю я активна людина. І ту моральну втому, яка  накопичується на роботі протягом тижня я знімаю активним відпочинком. Двічі на тиждень з друзями я граю футбол, отримую від цього задоволення, вихідні я проводжу з сім’єю. Взимку  обов’язково знаходимо час, щоб покататись в горах на лижах, влітку – рибалимо, відпочиваємо на полюванні з родиною Віталія Цимбалюка.

Пане Ігорю, у вас досить великий колектив. Таким колективом не просто керувати. Як ви обираєте працівників?

– Людей для свого колективу я обираю за трьома критеріями: професійність, відповідальність і чесність.

Чи важко Вам звільнити працівника, якщо він не справляється зі своїми обов’язками?

– Якщо працівник не справляється зі своїми посадовими  обов’язками,  я, безперечно, його звільню. Але, якщо ця людина має потенціал і бажання працювати, я намагаюсь знайти місце на підприємстві, де б вона могла комфортно себе почувати і одночасно приносити користь компанії. До прикладу, не всі люди, маючи хороші моральні та професійні дані, можуть бути організаторами, хтось із них хороший виконавець, і це вже завдання директора побачити особливість кожного працівника. Я переконався, що ця практика себе виправдовує, можливо саме тому у нас на «Креатор-Буді» сформований хороший і  професійний колектив.

– На жаль, ми не живемо в ідеальному суспільстві і в тій чи іншій  мірі мусимо спілкуватись з різними людьми. Інша справа, що розпізнати справжню суть людини не завжди просто. Нерозумні люди, люди з прихованими намірами, люди нещирі – це те оточення, яке для мене неприємне. Поважаю людей порядних, розумних, цікавих, тих, які у своєму житті чогось досягнули, тих, поруч з якими я розвиваюсь і росту сам.

Не секрет, що Ви досить часто буваєте за кордоном – це і ділові   поїздки, і відпочинок з сім’єю. Чи виникало коли-небудь у Вас бажання виїхати за кордон на постійне місце проживання?

– Ніколи не хотів жити у іншій державі, можливо, з патріотичної точки зору, можливо з інших міркувань. Почуваю себе тут комфортно, мені близький український менталітет. Я можу бути тут собою. У іншій державі мушу змінювати своє внутрішнє я. Те, що можна робити тут, –  не можна робити там, в першу чергу, у відносинах з людьми. В нас цікаві традиції, гостинні і привітні люди. Але, на жаль, у нас в державі немає грошей,  і це найбільша проблема. Дуже багато людей знаходяться на порозі бідності. А коли людина живе в злиднях і, лягаючи спати,  думає  за що купити шматок хліба і нагодувати дітей, вона нічого більше не помічає крім негативу і це суттєво впливає на загальний настрій нації. А рецепт тільки один –  підняття загального рівня життя людей. Якщо люди мають кошти, вони стають добрішими і по-іншому дивляться на речі.

Продовжуючи тему грошей, скажіть, що для Вас означають гроші і чи вважаєте Ви себе багатою людиною?

– Гроші – це інструмент для досягнення цілей і не більше. Гроші – це можливість. Можливість почувати себе комфортно, можливість відпочивати, можливість дати належну освіту своїм дітям, можливість реалізації себе в бізнесі, можливість допомагати іншим. Для мене гроші ніколи не були самоціллю. Вважаю, що гроші для людей розумних складають засіб, для дурнів – мету.  А ще існує така приказка – дай людині гроші і ти побачиш, хто вона є насправді. Це і є відповідь на ваше питання. А що стосується того, чи вважаю я себе багатим? Я достатньо забезпечена людина, а багатство моє – це мій досвід, моя сім’я, мій духовний світ, який я намагаюсь розвивати і вдосконалювати.

На роботі  ви успішний бізнесмен, у сім’ї –  батько. Як виховуєте своїх синів?

– У мене двоє синів –  Владиславу 10 років, Андрієві – 8. Старший син більш серйозний, зосереджений, молодший - творчий, любить танцювати, жартувати, знайде спільну мову з будь-ким. Щодо виховання, то у нас все дуже просто. Я виховую їх власним прикладом. Це природно, коли діти наслідують батька. Вони дивляться, як він веде себе по відношенню до дружини, до рідних, близьких людей.  Я намагаюсь  на власному прикладі прививати їм любов до спорту, вони уже ходять на бокс, на футбол. Вважаю, що спорт формує характер, особливо в юному віці, коли закладається основа майбутнього чоловіка,  лідера, батька. Хлопець повинен розуміти, що треба бути відповідальним, іноді переступити через себе, через «не можу», це гартує волю і чоловічу витримку.  Стосунки у сім’ї ми будуємо так, щоб діти жили у повазі і любові, бо коли діти виховуються саме у такій родині, вони виростають добрими і щирими. Намагаюсь сформувати у них  правильне відношення до грошей. Вони повинні знати що таке гроші і як з ними потрібно поводитись. До прикладу, старший син вже назбирав певну суму – з колядування, дня народження, відкладав  кишенькові гроші . У нього є мета. Він хоче купити кавовий апарат і поставити його біля нашого будинку на Протасевича.  Це вже для нього буде такий міні-бізнес. Владислав «сідає» в Інтернет, дивиться, скільки коштує цей апарат, ми разом рахуємо вигідно чи не вигідно це робити, за який час ці кошти можуть повернутись. Він ще зовсім дитина, а ми вже з ним розглядаємо такий невеличкий бізнес-план. Також із молодшим говоримо про те, що не можна просто витрачати усі кошти на дрібниці,  повинна бути мета. Але, найважливіше, ми  з дружиною Наталею виховуємо своїх синів у християнських традиціях. Ми вчимо їх ввічливості, порядності, доброті.

Чи бачите Ви своїх синів у родинному бізнесі?

– Діти повинні обирати професію за покликом душі.  І наполягати на тому, щоб вони продовжили нашу родинну справу я ні в якому разі не буду. Головне, щоб вони були щасливими і реалізували себе. А наше батьківське завдання -  надати їм спектр тих можливостей, щоб вони могли спробувати себе у різних сферах і вирішили це питання для себе.

Ігорю Богдановичу, а про що мрієте зараз ?

– Не знаю, чи можна назвати це мріями. Просто хочеться, щоб родина  була здорова, щаслива.  Прагну розвивати бізнес, і не тільки будівельний, а й інші напрямки. Хочу вдосконалюватись фізично, морально, духовно. Приходить певний період часу і людина задумується: що вона робить у цьому житті, яке місце відведене їй у цьому світі? Ставить філософські, вічні запитання -  для чого ти живеш, що ти робиш і що ти маєш робити? По мірі можливості  хочеться  допомагати людям. Зробити щось для держави.

Розмову вела Тетяна ПІДГАЄЦЬКА