Правила встановлюються для... дурнів і боягузів?
Почуватися боязкішим і більше того - дурнішим за інших - не найприємніше з людських відчуттів. Однак вийшовши по обіді в неділю в парк "Топільче" (з маскою на фізіономії - як і належить за досі чинними карантинними приписами), відчув себе саме таким.
Якщо ще тиждень тому кількість містян, які мали на обличчях маски, і тих, котрі залюбки обходилися без них, висловлюючись науковим стилем, приблизно корелювала між собою, то тепер "масочники" видавалися майже білими воронами. І це - серед величенького числа обивателів, які насолоджувалися на алеї парку погожим днем під мелодію французького шансону в стилі ретро. Серед них - чимало дітей різного віку.
Як і слід було очікувати, часткове послаблення добряче набридлого багатьом громадянам карантину сприйнялося ними як його повна відміна - великі групи прогулювалися, жваво розмовляючи, і без жодного натяку на оту часто згадувану, але від того не більше зрозумілу соціальну дистанцію. Думається, що тепер, у разі можливого ускладнення епідемічної ситуації, загнати їх знову в суворіші рамки буде ой як нелегко. Щоб не сказати - неможливо. "Україно, в тебе ж і так цілком і навіть з надлишком вистачає безладу, неповаги до всіх норм і правил (те, що ці правила і норми далеко не завжди розумні - це інше питання). Навіщо було доповнювати їх ще отою суцільною плутаниною з масками, допустимою кількістю осіб в межах однієї компанії та іншими практично нездійсненними в наших умовах чи то вимогами, чи рекомендаціями? І як почуватися за такого масового "пофігізму" людям, які справді добросовісно дотримуються правил? Адже вони носять маски передусім для того, щоб не піддавати небезпеці інших, в той час як оті самі "інші" просто чхати на них хотіли... ", - подумалося, коли виходив з парку. І тут таки інстинктивно, навіть з домішкою злості, згадав правоохоронців, які повинні б стежити за дотриманням всіх отих розпоряджень, норм і правил. Однак відразу ж мимоволі пригадався один з перших радянських серіалів "Ад'ютант Його превосходительства" а в ньому - сцена розмови командувача білогвардійською армією з начальником його контррозвідки:
- Після взяття Полтави почалися повальні грабежі...
- Розстрілювати!
- Тоді, Ваше превосходительство, доведеться розстріляти всю армію...
Щоб зафіксувати і запротоколювати усіх порушників хоча б того ж "маскового режиму", наявних сил місцевої поліції, напевно, не вистачило б. А суди були б завалені розглядом цих справ "вище голови". Тоді закономірно постає запитання: для кого видаються в нас усі владні постанови і розпорядження? Для, даруйте, безпросвітних дурнів і боягузів?
Ігор Дуда
Фото "20 хвилин"