Президент попався. А де ж "одобрямс"?

Не розумію, геть не розумію тебе, свідомий, патріотичний і державницький тернопільський люде (чийсь лихий язик міг би ще додати – улесливо-державницький і показушно-патріотичний). Твій найвищий керівник вляпався (інше слово важко підібрати) у якусь сумнівну офшорну оборудку аж на другому кінці світу, а ти – ні пари з вуст…

Ні, брешу, з’явилися у соцмережах слова підтримки від кількох однопартійців, але вони, попри вірнопіддане «Ми з Вами, пане Президенте!», більше скидаються на комариний писк. Решта ж – наче води в рот набрала, або ж злостиво піджартовують у кулуарних і кухонних розмовах. Невже славне Тернопілля забуло свої багаторічні традиції організованого «одобрямсу» в тих випадках, коли над головами «власть імущих» ось-ось мали розверзнутися громи і блискавки, що загрожували не лише репутаційними втратами? А де мітинги «Руки геть!» і гнівні резолюції? Де виступи у пресі шанованих педагогів, знатних комбайнерів і доярок? Щось обміліли ми душею, ми, «славних прадідів великих правнуки погані…». Згадаймо: лише почав набирати обертів «касетний скандал», як тут же, наче за помахом диригентської палички досвідчених вожаків, на площі й майдани почали з’їжджатися величенькі отари бюджетників з єдиним священним бажанням -  захистити «добре ім’я президента». А місцева еліта, підкріплена авторитетами з професорськими званнями, не відмовчувалася сором’язливо – ні, вона пішла в рішучий наступ і переконувала недовірливих, що того, про що йшлося на плівках майора Мельниченка, не могло бути, тому що…не могло бути. І – край. Не лише дружина Цезаря поза підозрою – він сам теж. Останнього постулату, здається, неухильно дотримуються генпрокуратура і НАБУ – судячи з того, як обидві солідні установи намагаються одразу ж здихатися будь-якого втягування і відповідальності за цю делікатну справу – так, наче поспішають викинути з рук гарячі картоплини. Тут, мабуть, завинила і президентська команда, у якої відкритий «панамський архів»  спричинив класичний  вираз  “Surprise!” і викликав деякий ступор. Справді, як можна паралельно втовкмачувати простолюду, що уся ця офшорна історія є «юридично чистою» і водночас – що Україні треба удосконалити законодавство з метою… недопущення вивозу коштів у офшори? От і постало нині перед українцями, на довершення до інших клопотів, питання руба: чи можуть вони довіряти своєму Президентові? А сам гарант, який за два роки правління так і не спромігся розв’язати для себе дилему, хто він в першу чергу – бізнесмен чи глава держави, - напевно, з ностальгійним смутком згадує часи, коли адмінресурс діяв безвідмовно і масові акції «одобрямсу» організовувалися швидко і оперативно. В тому числі й на славному Тернопіллі.

Ігор Дуда