Про історико-біографічні збіги

07.10.2015 11:21

Людське втілення зла далеко не завжди є звіроподібним зовні. Які глибини душевної мерзоти і ницості приховуються за благопристойною і навіть респектабельною зовнішністю, пересічній людині, не озброєній ґрунтовними знаннями у царині психології чи фізіономістики, визначити доволі важко. Втім, навіть ці знання не завжди є гарантією адекватної оцінки індивіда. Недаремно кажуть, що людська душа – темний ліс.

Саме цього дня 115 років тому на світ Божий з’явився справжній виплодок диявола, одна з найзловісніших постатей минулого століття - Генріх Гіммлер. Втім, рейхсфюрер СС зовні більше скидався на скромного вчителя гімназії, ніж на верховного керівника каральних органів третього рейху. А коли по-доброму посміхався у вуса й лагідно дивився крізь рогові окуляри, то взагалі міг зійти за рафінованого інтелігента. Виходець з консервативної римо-католицької сім’ї, він в молодості мріяв розводити курей на власній фермі й навіть вивчився на агронома. Хтозна, можливо, якби доля скерувала інакше, він став би знаним селекціонером у галузі птахівництва і його праця принесла б користь людям. Натомість йому

судилося стати головним провідником у життя гітлерівської ідеї «расової чистоти», страхітливим селекціонером-мізантропом, який помахом пальця позбавляв життя мільйони «унтерменшів» задля того, щоб обраним «арійцям» жилося комфортно.

Взагалі ж, м’якосердною людиною був Генріх Люйтпольдович. Зразковий чоловік і татусь. Дбайливий вихователь підростаючої зміни для своїх СС. А коли він вперше вшанував своєю присутністю розстрільну акцію в Мінську, то ледь не знепритомнів від побаченого, і підручним доводилося приводити свого надміру чутливого шефа до тями. Турбота про психіку своїх підлеглих, а також (увага!) про те, щоб «позбавити жертви екзекуцій надмірних страждань», змусила його серйозно зайнятися удосконаленням технології масових вбивств. Він наполегливо домагався від конструкторів «газвагенів» створення таких «душогубок», у яких

приречені на смерть спокійно й мирно засинали б назавжди, а не мучилися в агонії. А ще «великий гуманіст» закликав і навіть наказував підвладним йому військам СС «пристойно поводитися з людьми-тваринами на східних територіях, оскільки ми, німці, найкраще у світі ставимося до тварин». А за необхідності – суворо карав їх за злочини, «скоєні на грунті садистських нахилів чи статевої розпущеності». Та й усю свою діяльність він розглядав радше як роботу агронома, який прополює грядки, щоб очистити їх від бур’яну. Крім цього, почесний доктор археології виявляв зворушливу турботу про освіту підкорених народів. «Для ненімецьких народів Сходу, - проголошував він, - цілком достатньо 4-річних шкіл. У цих школах їх навчать рахувати, скажімо, до 500, вмінню написати своє ім’я і втовкмачуть необхідність підкорятися німцям». «Наполовину шкільний вчитель, а

наполовину – знавіснілий дурень», - так охарактеризував особу рейхсфюрера СС один із його колег по гітлерівській верхівці.

Генріху Гіммлеру фатально не пощастило – справа, якій він служив, зазнала краху, а він сам поквапився розгризти ампулу з ціанідом, щоб не чекати на зашморг Нюрнберга. Але ж до влади він «со товарищи» прийшов не внаслідок путчу, а законним шляхом, в результаті демократичних виборів, у складі, як нині прийнято казати, команди, що мала перед собою чітку й далекосяжну мету. Тепер озирнімося навколо. Чимало людей не виявляють усю гидоту своєї натури лише тому, що… для цього немає підходящих умов. Не склалися сприятливі обставини. А зміниться ситуація – і вони постануть у всій своїй «красі».

Це, звичайно, просто історично-біографічний збіг, але в цей же день народився і нинішній президент Росії Владімір Путін. З дитинства Вова Путін, звісно, виховувався в дусі ненависті до нацизму і його зловісних фігур. Можна припустити, що проніс він її й через свою «служиву» кар’єру в КДБ. А от ставши повноправним правителем «матушки-Рассеі», заходився у міжнародній політиці майже повністю копіювати експансіоністські кроки гітлерівського рейху, які привели до розв’язання Другої світової війни. ВВП теж, як відомо, «души не чает» в дітях і собаках. То, може, оті історичні-біографічні збіги не завжди бувають випадковими?

Ігор Дуда