Про силу прокляття
Коли декілька днів тому португальська «Бенфіка» оглушливо програла матч-відповідь 1/8 Ліги чемпіонів «Боруссії» з Дортмунда (0:4) і футболісти з Лісабона понуро поплелися до роздягальні, подумалося: «А на що ви сподівалися, камаради? Над вашою командою висить і ще довго висітиме прокляття»…
Все це – переважно емоційні спалахи, супутники стресового сьогодення, які зазвичай швидко минають, залишаючи в душі відчуття незручності чи сорому. І хоча дехто й стверджує, що прокльони мають матеріальну силу, усе це – радше із недослідженої царини психології. Спробуй, досліди її…І все ж історія зафіксувала, як мінімум, два випадки, коли кинуті прокльони змушували не раз згадувати про них. Перший – так зване прокляття президентів США. Згідно з легендою, обдурений американцями індіанський вождь Текумзе перед смертю напророкував, що кожен президент Америки, обраний у рік, що ділиться на 20, помре або ж буде вбитий до закінчення своєї каденції. Скажете: маячня, містика. Але погляньте:
1840 - Вільям Гаррісон умер через місяць після інаугурації;
1860 - обрали Авраама Лінкольна, якого вбили через п’ять років;
1880 – обрали Джеймса Гарфілда, якого вбили через рік;
1990 – переобрали Вільяма Мак-Кінлі, якого вбили через рік;
1920 – обрали Уорена Гардінга, який через три роки помер від серцевого нападу;
1940 – переобрали Франкліна Рузвельта, помер у 1945 році;
1960 – обрали Джона Кеннеді, якого вбили через три роки.
Далі, на щастя для президентів США, сила прокляття злостивого індіанця почало начебто слабшати. Обраного у 1980 році Роналда Рейгана через рік лише поранили під час замаху, а у обраного в 2000 році Джорджа Буша-молодшого грузинські екстремісти через декілька років пожбурили гранату, але не підірвали.
Що це: версія, висунута заднім числом чи прокляття язичника справді мало таку фатальну силу? Принаймні, є від чого пошкрябати в задумі потилицю…
А тепер повернемося до початку – до історії з «Бенфікою». Вона має радше трагікомічний відтінок. У 1962 році австрійський тренер Бела Гутман, який тоді очолював лісабонських орлів, дуже образився на керівництво клубу і залишив посаду. Підстави для невдоволення у коуча були серйозні: клуб відмовився виплатити йому додаткову винагороду за перемогу в Кубку чемпіонів (другу поспіль!). Залишаючи офіс клубу, Гутман начебто гнівно вигукнув: «Бенфіка» знову здобуде цей кубок аж через сто років!». Від того часу клуб п’ять разів грав у фіналі Кубку чемпіонів і тричі – у фіналі Кубку УЄФА/Ліги Європи, але жодного разу не здобув трофею. Ось і нині «вилетів» з Ліги чемпіонів на стадії 1/8. Втім, надто засмучуватися аудиторії на Estadio da Luz, тобто «Стадіоні світла», не варто – до передбаченого мстивим Гутманом терміну залишилося лише…45 років.
Ігор Дуда