Одна й та сама річ чи явище когось можуть підбадьорювати, а когось – пригнічувати. Півсклянки води хтось сприймає як «лише півсклянки», а хтось – як «цілих півсклянки». Отож, повторю, сприйняття наших реалій є значною мірою справою суб’єктивною.
Якщо ж спробувати встановити рейтинг основних прикмет сьогодення, то перше місце, мабуть, з великою перевагою посідатиме брехня. Вона багатомірна і багатолика, має безліч відтінків і засобів камуфляжу. До того ж, зазвичай діє рука в руку зі своїм близьким родичем – лицемірством. Найяскравіший приклад – повторюване на всі лади і на всіх рівнях «наш народ мудрий і в усьому розбереться». То чи не для того, щоб отой «мудрий народ» краще «розібрався», йому в передвиборчу пору роблять інтенсивне промивання мізків і піддають справжньому агітаційному бомбуванню? Не особливо турбуючись при цьому про такі дрібниці, як етика і моральність. Та й навіщо турбуватися? Адже отой народ не лише «мудрий», а й фантастично терплячий. Терплячий до самознищення. Терпів на шиї «колишніх» - якось витерпить і «нинішніх». Хоча, доведений до краю галопуючими цінами в магазинах і комунальними тарифами, а також кричущою невідповідністю між обіцянками та їхнім виконанням, починає потроху обурюватися. Обурюйтеся, хто ж вам заважає? У нас демократія. Все одно робитимете те, що вам накажуть керівним перстом. А щоб отой перст краще відчувався, існує купа пригрітих і пригодованих помічників на місцях. Вони втілюють в життя ще одну милу прикмету часу. Як з’ясувалося, на 25-му році незалежності повага до влади і наближених до неї осіб у нас якось плавно переходить у солодку до нудоти догідливість. Нічого не вдієш – дається взнаки багаторічна звичка. Приїхали Президент чи Прем’єр у затоплене село – загуркотіла техніка, забігали співробітники МНС і чиновники, закипіла робота. Від’їхав гарант – стихія знову вступає у свої права. Навідався головнокомандувач у військову частину – блистить новенька техніка, фасади свіжопофарбовані, солдати натреновані нагодовані й усміхнені, браво демонструють свій вишкіл, словом, все окей! Здійнявся в небо президентський гелікоптер – усе повертається «на круги своя». Стара і добре знайома «показуха» почувається чудово і не збирається здавати позиції. Завітала до міста дружина Президента – і дружнім гуртом зібралося навколо неї й ловить, ледь не заглядаючи в рот (щоб, борони Боже, не пропустити!) кожне слово першої леді усе місцеве патріотично- вишиванкове і бездоганно уніформоване керівництво. Не візьмуся стверджувати, що у виступах говорилося щось на кшталт «ваш візит матиме для нашого міста історичне значення», але…ми таки не змінюємося – в тому, що стосується наших укорінених вад.
