Рапорт добровільного "стукача"
Рапорт - це, як я розумію, щось стисле (але не на шкоду інформативності). Отож:
На ранок 17 квітня число хворих на коронавірус на Тернопіллі - 353 (за добу додалося ще 20).
12.45 - виходжу із свого помешкання. Виходжу саме в справі, дозволеній карантинними обмеженнями: треба дещо купити в аптеці й продуктовому магазині.
В напрямку від бювету назустріч бредуть три суб'єкти. У двох на обличчі помітна тижнева щетина (маски, щоб її приховати, немає), а у ще одного якась радше не маска, а ганчірка теліпається на підборідді. Розминаюся з трійцею на більш ніж поштивій відстані - метри 3.
У наступному внутрішньому дворику гойдалка на дитячому майданчику обтягнута стрічкою, яка начебто забороняє гойдати на ньому дітей. Не знаю, кого стосується ця заборона - принаймні, молода матуся з приємною усмішкою (без маски на обличчі цю приємність особливо відзначаєш) гойдає своє дитя, личко якого ледь прикрите шарфом.
Черга біля супермаркету, загалом, дотримується рекомендацій щодо дистанції й масок. Кажу загалом, бо дві тітоньки в ній про щось таємниче розмовляють, стоячи майже впритул та ще й нахилившись задля більшої інтимності одна до одної. Цій інтимності ніщо не заважає - масок на обличчях дам немає - вони, як і в багатьох нині, прикривають лише підборіддя - наче у хокеїстів.
13.00 - проходжу повз "Фітнес-центр", зауважуючи, що він явно не порожній - якась молода пані щосили скидає зайві накопичення на біговій доріжці, а в глибині приміщення вовтузяться якісь дві невиразні фігури...
Спускаюся згори до перетину вулиць Миру і Дружби, так званого п'ятачка, і перед очима постає картина, варта якщо не пензля художника, то принаймні уваги наряду патрульної поліції. За столиком майже поблизу майданчика, де ще нещодавно по суботах вирувало торговище, комфортно вмостилися п'ятеро молодиків якоїсь... непевної зовнішності. Вмостилися, як можна було зрозуміти, для дружньої розмови. А щоб вона була ще більш задушевною, хлопці прихопили з собою кілька пляшок. Судячи з голосу компанії, їй вже стало трохи веселіше...
13.15 - "Гаразд - думаю, вже повертаючись додому, - молода мати, яка гойдає на обтягнутій стрічкою гойдалці дитину і дві тітоньки-кумасі, які розмовляють, зазираючи одна одній в рот - це приклади легковажності, недбалості та нехлюйства. А от поведінка п'ятьох бидляків, які відкрито й зухвало порушують одразу декілька вимог карантину та адміністративного кодексу - це сигнал правоохоронцям: "Ми вас не боїмося, нічого нам не зробите, і ми на вас всіх...". Скажете, поліцейського не поставиш біля кожної лавки чи дерева? Можливо, але якби, як колись висловлювався радянський комендант Львова "дух їх там витав", то навряд чи оті п'ятеро нахаб почували б себе так вільно і комфортно.
13.17 - "дух" патрульних поліцейських продовжував "витати" деінде...
13.30 - сідаю за складання рапорту. Зовсім стислим він не вийшов - без публіцистичних відступів не обійшлося.
Ігор Дуда