Реальність, відмінна від газетних передовиць

"Причесану", "пастеризовану", вірнопіддану правду місцевому читачеві нині легко дізнатися - достатньо відкрити так звану незалежну громадсько-політичну газету з вільнолюбною назвою. Для когось, вона, можливо, є істинною в останній інстанції.

Скептики ж (розвелося їх до біса...) чомусь не надто схильні вдивлятися в одухотворені лики місцевих провідників на передовицях, а воліють нишпорити у соцмережах. А там... там багато на що можна натрапити. В тому  числі й на таке: "Та кому потрібна та Україна, якщо реально подумати? Ті, хто виїхав до війни, на 80-90% залишаться жити там, де є закони і справедливість. Всі, хто при владі, заробляють мільйони, а прості люди мають воювати не знати за що: чи за Україну чи за тих хто при владі - щоб вони грабували як до сьогоднішнього дня.
Україна - країна рабів".

Злісно? Жорстоко? Так. Можливо, й трохи занадто. Прочитавши таке, хтось стовідсотково патріотичний відчує благородне обурення. Ще хтось просто знизить плечима. А хтось, може, захоче, як віддушину, почитати натхненне звернення одного з очільників, в якому той переконано доводить, що захист країни не повинен зводитися до "аватарок", викладених у Facebook. І що ті, котрі називають себе українцями, "мають право і можливість" захищати нині державу - майже в дусі спартанського царя Леоніда. Оті "право і можливість" (з урахуванням чималого числа тих, хто ладен ними великодушно поступитися на користь інших) видаються, як не крути, бажанням видати бажане за дійсне. Ще хтось не в міру прискіпливий може угледіти в цьому прояв не надто витонченої демагогії.

Від часів отого царя Леоніда чимало змінилося. В тому числі - і в плані довіри людей до тих, хто ними керує. 9373 чоловіки призовного віку, як зазначається, не повернулися до України під час воєнного стану  - практично дивізія. Не в останню чергу, мабуть, і через те, що оті самі закони і справедливість в ній так і залишаються недосяжною мрією. А, може, вони спершу прочитали оту "пораженчеську" тираду, наведену на початку, і просто не мали можливості ознайомитися із патріотичними закликами? Шкода - дивись, може, повернулися б...