Ринкова економіка: тернопільська версія
Напевно, я щось не розумію в житті. Або ж просто неуважно слухав свого часу лекції про ази ринкової економіки.
"А що ж буде з його менш тямущим і спритним конкурентом? - отаке страшне питання виникало у нас, вихованих на засадах планової соціалістичної економіки, - що йому, невдачливому, робити? Адже не матиме клієнтів, розориться і ще, чого доброго...".
"Так, розориться, зіп'ється, а то й пустить собі кулю в скроню - холодно-байдуже знизували плечима апологети вільного ринку, - а якщо не хоче - то нехай вдосконалює свій бізнес, добивається здешевлення товарів і послуг, водночас підвищуючи їхню якість. Інакше просто бути не може - на цьому тримається економіка цивілізованого світу".
Оті давні теоретичні викладки сьогодні, після інтоксикації, викликаної споживанням товарів і послуг в українському, а конкретніше - в тернопільському варіанті, здатні викликати хіба що криву посмішку. Здешевлення послуг? А 6 грн. за проїзд у тролейбусі й 7-8 - у маршрутці не хочете?!
Підвищення якості обслуговування? Одразу ж пам'яті виринають численні скарги пасажирів на умови їзди в міському транспорті та хамство водіїв. Їх, пригадується, планували навіть одягти в галстуки, а натомість... Натомість їхнє начальство безпорадно розводить руками: "Ну, як же його вигнати з роботи? Думаєте, так легко нових набрати?" (щось схоже на довід "шоферюги" з банди "Черная кошка" у "Місце зустрічі..." - "А водилу не боишься потерять"?). Це все, фініш - далі, як мовиться, їхати нікуди. Звісно, після таких слів тролейбуси і маршрутки одразу ж засяють чистотою і впорядкованістю, а найбрутальніші "шоферюги" стануть зразком культурного поводження і толерантності...
Напевно, я справді чогось не розумію в житті. Принаймні, в тернопільській версії ринкової економіки.
Ігор Дуда