Шура Балаганов у спідниці
Є (радше не в криміналістиці, а просто в побуті) таке напівжартівливе поняття - синдром Шури Балаганова.
Пригадуєте цього персонажа "Золотого теляти", який промишляв у російській глибинці, заробляючи на хліб насущний дрібним шахрайством - видавав себе за сина героя революції 1905 р. лейтенанта Шмідта? Таке життя "світило" йому до кінця його днів, та ось Фортуна, здалося, змилостивилася над ним: рукою великого комбінатора Остапа Бендера піднесла на "блюдечке с голубой каемочкой" 50 тис. рублів. Здавалося б, насолоджуйся життям, однак кримінальна природа взяла своє: у штовханині трамваю володар 50 тисяч вкрав сумочку ("Я машинально!"), в якій були черепахова пудрениця, профспілковий квиток і 1 р.70 к. грошей. Вкрав і попався разом зі своїм скарбом. Отож, як можна зрозуміти, синдром Шури Балаганова - це прояв інстинктивної, неусвідомленої і ризикованої жадібності в той момент, коли людина володіла майном чи грішми, значно більшими за можливу здобич від дурнуватої витівки.
Шура Балаганов - це персонаж переважно (і майже виключно) для вжитку в межах екс-СРСР. Для західного світу в цьому плані більш знайомою є постать Патриції Херст, внучки мільярдера і газетного магната Вільяма Херста, яка спершу стала жертвою викрадачів, а потім настільки пройнялася їхніми ідеями, що почала разом з ними грабувати банки, обстрілювати супермаркети, захоплювати заручників і виготовляти вибухівку. Була заарештована в результаті облави ФБР, і саме цього дня 44 роки тому, 11 березня 1976 р., спадкоємниця мільярдного спадку була засуджена до 7 років тюрми за участь у збройному пограбуванні. Завдяки втручанню президента США Дж. Картера термін ув'язнення був скорочений, а 1 лютого 1979 р. вирок був відмінений, і Патриція Херст, пройшовши шлях грабіжниці й терористки, стала добропорядним членом американського соціуму; зіграла декілька ролей у кіно і театрі, засіла за мемуари - згадати було що...
У Шури Балаганова таких високих покровителів не було - О. Бендер, побачивши, що його "вірного мулата" спіймали на гарячому, холодно і байдуже відвернувся...
Ігор Дуда