Сяйво далекої зірки

В пору моєї молодості футбольні "зірки" таки справді були схожі на зірок - далекі, майже недосяжні, вони мали статус ідолів, перед якими схилялися і яких обожнювали.

Добре це чи погано - судити не беруся, але нинішнє покоління улюбленого мною і багатьма "Динамо" не йде у жодне порівняння з Блохіним, Буряком, Безсоновим, Дем'яненком а також їхнім теперішним коучем Михайличенком. По-перше, рівень досягнень зовсім неспівставний, по-друге... якимось надто легковажними і безтурботними виглядають оті нинішні...

Володимира Безсонова згадав невипадково - сьогодні багаторічному капітанові "Динамо",  виповнюється 62 роки. Універсальний гравець, здатний зіграти на будь-якій позиції; невтомний боєць на полі; "людина з 300-ми травмами" - це все про нього. Крім цього, саме з ним довелося спілкуватися не раз, в різних містах (Тернополі, Ужгороді, Києві). Спілкуватися досить довго і зовсім не нудно. Одну з цих розмов у Тернополі в 1985 р. пригадую особливо добре. Тоді у товариському матчі "Нива" з рахунком 2:0 обіграла майже основний склад киян (були часи...), однак Володимир не виглядав надто засмученим - можливо, в передчутті приємної партії в карти. Попри свою репутацію любителя перехилити чарчину (його знаменита фраза: "Ти в житті менше борщу з'їв, ніж я горілки випив"), він відмовився від нашої пропозиції скуштувати зовсім непоганого вина, і наша розмова пройшла, так би мовити, "всуху". Володимир тоді зізнався, що чи не найбільшу досаду, яку відчував - втрачений шанс у матчі СРСР - Бразилія на Мундіалі-1982, коли він не влучив у ворота десь з двох метрів. Забий він тоді - рахунок став би 2:0 на користь його команди. В результаті ж, як пригадуєте, вийшло 1:2...

Через рік, у 1986 р.,  Безсонов і його команда буквально вразили футбольний світ своєю натхненною грою, завоювавши Кубок кубків. "Європу знов чарує гра команди з берегів Дніпра", - таким був захоплений заголовок у тодішній "Молоді України". Сталося це на тлі великої біди - аварії на ЧАЕС. Як розповідав потім Володимир, про масштаб катастрофи вони довідалися вже у Франції, куди прибули на фінальний матч. Там, за його словами, від них сахалися наче  від прокажених ("Та ви ж опромінені!").

Вже пізніше Безсонова разом з Балтачою Лобановський послав у Чорнобиль виступати перед ліквідаторами - розповісти про перемогу в Кубку кубків, підтримати моральний дух ліквідаторів. Як згадував Володимир, особливої теплоти прийому вони не відчули - люди прийшли на зустріч напівсонні, дуже втомлені. Коли вони вже поверталися до Києва, їх попередили, що весь одяг доведеться викинути. Отож уже на своєму поверсі, перед дверима він зняв усе з себе, викинув у сміттєпровід і у помешкання увійшов голий-голісінький.  Дружина Вікторія просто обімліла...

Ігор Дуда