Скільки проміле потрібно Верховній Раді?

Верховна Рада благословила на жертовну працю «во ім’я..» нового Прем’єр-міністра, який пообіцяв, що все буде по-новому і порадив тремтіти дрібними дрижаками корупціонерам та іншій нечисті. Слава Верховній Раді й персонально Володимиру Гройсману!

Верховна Рада після запеклих дискусій і, напевно, торгів обрала новим Генпрокурором Юрія Луценка, який гарячими слідами і доволі просторо говорив про чистоту намірів і органічну нездатність танцювати під чиюсь дудку. А на завершення розповів про принесену в робочий кабінет «зеківську» алюмінієву кружку – як свідчення довгої пам’яті й отієї самої чистоти намірів. Слава Юрію Луценку!

А заразом – і Верховній Раді за неустанні праведні труди. Чим би їй тепер зайнятися? До чого прикласти зусилля після такого нервового і фізичного перенапруження? Може, нехай, сердешна, трохи перепочине? Можна б, звичайно, кинути погляд на стоси поліцейських протоколів, у яких зафіксовані наслідки «п’яної» їзди з людськими жертвами, але…ну не доходять якось руки до такої дрібниці. Кров’ю заливаються автошляхи і дороги; кожна чергова смерть – це невимовне горе рідних і близьких загиблих. Ось і нещасливого 13-го числа на вул. Будного сталася чергова трагедія. Спершу зіткнулося «Копійка» і Volkswagen Passat, відтак «Копійку» занесло на узбіччя, де саме стояла 65-річна жінка, єдина провина якої полягала в тому, що вона опинилася не в тому місці і не в той час. Від отриманих травм бідолашна померла у машині швидкої допомоги. Алкотест зафіксував у водія «Копійки» 2,54 проміле алкоголю (допустимий максимум – 0,2). Одразу ж соцмережі замиготіли відгуками на кшталт «Ти купив собі машину – не роби з себе тварину і не пий за кермом» або «Не будь рагульом, не пий за кермом». Чи – «Кожен шофер нетверезий знайде свою березу». Думається, усі ці зразки народної творчості мають одну спільну ваду: явно перевищують ступінь правосвідомості та сумління чергового моторизованого бидляка, якому все «по цимбалу». Таких, як він, може привести «в чуйство» лише жорстке (аж до жорстокості) законодавство і його неухильне дотримання усіма залученими органами. Якби отой власник «Копійки» знав, що лише сівши під вантажем кількох проміле за кермо, він реально ризикує: 1) кількома роками реального ув’язнення;

2) конфіскацією автівки,

він, припускаю, добряче подумав би, чи варто пускатися в ризиковану поїздку. Справа, зрештою, за малим: держава силою своїх органів повинна змусити його замислитися над цим.  Однак усе це, як і тисячі жертв на автошляхах,  для наших шановних законодавців, здається, є не кричущим сигналом для прийняття негайних і ефективних законів проти п’яниць за кермом, а стає чимось схожим на набридливе дзижчання комара над вухом, від якого можна легко відмахнутися. Цікаво, скільки ще літрів пролитої крові і скалічених життів через зависоке проміле потрібно нашим парламентарям, щоб вони впритул зайнялися цією проблемою?

Ігор Дуда