Слово про одного дивака
(до річниці загибелі журналіста Віталія Дереха)
Він - єдиний з похованих на Алеї героїв Микулинецького кладовища, з ким випала нагода поспілкуватися за його життя.
Понад 10 років тому, пригадую, в редакції "20 хвилин" дуже позитивне враження справив на мене цей ввічливий і трохи сором'язливий хлопчина з якоюсь дитячою усмішкою, зовсім, як здалося, позбавлений притаманних сучасній молоді "прибамбасів". Опісля не раз бачив, як він їздив містом на велосипеді, киваючи мені при зустрічах, а коли дізнався, що затіяв доволі неординарний проєкт - вирушив у подорож аж на південь Африки, звідки надсилав цікаві репортажі у вигляді нотаток мандрівника - то подумав про нього як про такого собі дивака-ексцентрика. Однак у критичний для України час цей романтик-мандрівник довів, що оті дивацтва не захопили його настільки, щоб затулити собою долю його країни: взяв активну участь в Революції гідності, зокрема, в трагічних подіях на вул. Інститутській 20 лютого 2014 р. Коли ж російська орда вторглася на нашу землю, вступив до 1-ї окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна, в складі якої брав участь в боях під Києвом, опісля на Луганщині. Керував розрахунком протитанкових засобів, нищив загарбників і їхню техніку до того самого трагічного 28 травня 2022 р, який став останнім у його житті...
Не схильний надто вірити розлогим оповідкам про безсмертя душі, вічне життя й тому подібне - кожному, зрештою, уготовані 2 метри в довжину, 1 метр в ширину і 1,5 метра в глибину (від поверхні до кришки труни) як останнє й вічне пристановище і символ небуття. Але коли бачу на фото на могилі знайоме обличчя, таке по-дитячому щире, то раптом виникає дивна думка: це ж він, на своєму велосипеді, ось зараз кивне на знак вітання і ледь усміхнеться. Це ж він, ще недавно живий і сповнений творчих задумів, а нині...
Нині - порив вітру і тріпотіння прапорів над могилами. І більше нічого. Таки нічого? Але ж залишається наша пам'ять. А допоки нас пам'ятають, ми, як кажуть, зостаємося живими. То, може, не в усьому має рацію отой неприйнятний для багатьох матеріалізм, Віталію? І дух таки теж щось означає?
З такими думками залишаю Алею героїв, яка майже щодня поповнюється новими могилами...