Суперкубок: справедливість, вміщена в три хвилини
"Динамо" - "Шахтар" - 2:1
Традиційною увертюрою до нового сезону став матч за Суперкубок між "Динамо" та "Шахтарем", який цього разу відбувся в Одесі. "Перлина біля моря" цього сезону буде позбавлена нагоди спостерігати поєдинки Прем'єр-ліги - "Чорноморець" благополучно пришвартувався у дивізіоні рангом нижче - тому гостинно і навіть, сказати б, гаряче (судячи з пожбурених на поле петард) зустріла гостей. Вшанував двобій своєю присутністю і президент України Володимир Зеленський, якого не відразу вдалося впізнати у блейзері та "неформальній" позі, явно відмінній від тої, яку зазвичай приймають топ-чиновники у VIP-ложі.
Досить цікаво буває прочитати думки учасників поєдинку до і після нього. Обидва ці типи оцінок мають свої переваги і хиби. Перед матчем можна все ретельно планувати, однак усе це матиме суттєвий недолік, а саме: гра внесе у план вагомі корективи. Оцінка після матчу може бути повною і всеохоплюючою, але користі від неї не буде ніякої - змінити вже нічого не буде можливо. Втім, неможливо лише в конкретному випадку - Суперкубок, як трофей, має радше символічне значення "заспіву" до сезону і слугує лише прелюдією до довгого походу за здобутками у чемпіонаті країни та, якщо пощастить, на міжнародній арені. Отже, висловлювання перед матчем:
Олександр Хацкевич, головний тренер «Динамо»: "Цей поєдинок - один з етапів нашої підготовки до сезону. Так, на кону - трофей, але, крім цього майбутня гра покаже наш нинішній рівень... Ну, а ігрові кондиції будемо набирати через матчі чемпіонату".
Луїш Каштру, головний тренер «Шахтаря»: "Якщо буде грати Вербіч, то до нього ми повинні бути дуже уважні. Власне, як і до всього «Динамо»... Не слід фокусуватися на одному гравцю - потрібна максимальна увага до всієї команди".
Міккель Дуелунд, півзахисник "Динамо": «Сьогодні ввечері ця команда буде вбивати». Забігаючи наперед, відзначу, що датському "вікінгу" виявляти кровожерний норов своїх пращурів на полі не довелося - він увесь матч просидів на лаві запасних. Однак зерно істини у його передбаченні все ж було: впродовж трьох хвилин "Динамо" вирівняло ситуацію і "добило" суперника. О. Хацкевич ніби заздалегідь страхувався на випадок прогалин у грі своєї команди, даючи зрозуміти, що на Суперкубку світ клином не зійшовся і що головні матчі - попереду. А Л.Каштру досить точно передбачив і роль Вербіча, і необхідність максимальної уваги до всіх гравців "Динамо". Останнє зробити не вдалося - захисник Бурда, який забиває лише з великих оказій, вразив ворота А.П'ятова, зрівнявши рахунок. А потім Гармаш доволі несподіваним ударом приніс "Динамо" перемогу, давши зрозуміти, що може відзначатися в українському "ель класіко" не лише неадекватними витівками, а й результативними діями.
Тепер - думки тренерів після гри:
Луїш Каштру: "Ми були сильні з перших хвилин матчу. У першій половині першого тайму доставили "Динамо"значні труднощі. Повністю контролювали гру... в кінці тайму ми знову були більш компетентні за суперника на полі (майже як дискусія в політстудії - І.Д.). ...У другому таймі ми продовжували контролювати гру. Все складалося для нас непогано, проте потім настав цей фатальний відрізок матчу довжиною в три хвилини, коли «Динамо» провело два голи...".
Ось так - майже в стилі народної "Причесався, прилизався, в білі штани вбрався, а як прийшов до дівчини - на порозі...". "Шахтар" справді мав перевагу, значні відтинки часу діяв гостріше, закономірно повівши в рахунку під завісу тайму - більярдним ударом в кут після метушні у карному майданчику "Динамо" відзначився Патрік. Але "Динамо" якщо й не "вбивало" суперників, то вже точно трималося стійко, часами проводило гострі випади з переведенням мяча на фланг і наступним загостренням від Миколенка, Караваєва чи вже згаданого Вербіча. Суттєвої переваги над "Шахтарем" це до певного часу не давало, і тому деяка гіркота й нерозуміння підсумку матчу з боку Л.Каштру зрозумілі. Але хто коли стверджував, що у футболі завжди перемагає той, хто більше атакує і має ігрову перевагу?
Олександр Хацкевич: "Найпрекрасніше в футболі - це рахунок на табло"
Оце, мабуть, і є найвища футбольна справедливість...
Ігор Дуда