Свобода слова з кулачно – нігтьовою аргументацією

Остання програма "Свобода слова" могла задовольнити широкі глядацькі смаки: і тих, хто любить споглядати  запеклі політичні дискусії, і тих, хто на такі шоу не відволікається, воліючи дивитися на спортивних каналах усілякі мордобої, обмежені правилами, або ж просто бої без правил.

У програму, яка проходила під назвою "воєнного кабінету", на думку більшості її учасників, якимось чином потрапили два представники "п'ятої колони": Нестор Шуфрич і Євген Мураєв. Відомий своєю феноменальною здатністю притягувати до себе усілякі конфлікти й опинятися в їхньому центрі, Нестор Іванович і цього разу залишився вірним собі. Хоча, якщо підходити до справи суто юридично (як і слід, напевно, в правовій державі), він цілком міг би вважатися жертвою нападу. До того, як журналіст Юрій Бутусов звалив його зі стільця блискавичним хуком зліва, один з лідерів ОПЗЖ декілька разів підвищував градус у суперечці з присутнім Петром Порошенком. І тут, як мені здалося (не палаючи при цьому особливою симпатією до жодного з опонентів) Савік Шустер помітно підігрував тому, хто, за його ще недавніми одкровеннями, змусив його закрити свою  програму і виїхати з України. Принаймні, коли Шуфрич говорив щось не надто приємне на адресу Порошенка, господар програми майже одразу перебивав його, закликаючи "не переходити на особи" й "не вдаватися до помсти". Коли ж Петро Олексійович зі своїм пафосним обуренням називав Шуфрича "негідником", це чомусь сходило йому з рук. Все ж, до рукоприкладних аргументів екс-гарант не вдався - за нього це зробив уже згаданий Бутусов. Він неодноразово вимагав  не давати слова Шуфричу та Мураєву, бо вони, мовляв, розповсюджують російські наративи. "Шкода, що в такий важкий момент наш народ, усі люди, хто захищають нашу країну, змушені дивитися в ефірі на цих двох зрадників", - заявив Бутусов. Шуфрич відповів у такому дусі, що "зрадник чи ні – нехай встановлює суд". Опісля дискутанти перейшли до обміну аргументами за допомогою кулаків і...нігтів ("Та він дряпається як жінка!" - вигукував Шуфрич з таки добряче пошматованим  обличчям.

Два моменти, на яких хотілося б зупинитися: заявляти, що "не можна давати слова зрадникам" - означає вважати власний народ легковірним, зовсім позбавленим критичного мислення стадом. І, хоч не хоч, нагадує епоху СРСР, коли могутній ідеологічний апарат пильно стежив за тим, щоб у вуха громадян"страны советов", бува не потрапляла усіляка крамола. Чи не стояла в студії за Бутусовим і Порошенком у ті моменти тінь "сірого кардинала" ка-пе-ер-ес Михаїла Суслова? Зрештою, глядач нині має можливість просто перемкнутися пультом на інший канал...

Друге: можливо, я дещо упереджений до П.Порошенка, але його велична державницька самовпевненість таки дратує. Шановний, у тебе ж колосальний антирейтинг, твої шанси знову стати на чолі держави, хочу сподіватися, зовсім мізерні, а ти ведеш себе як римський патрицій серед плебсу. Показово, що коли деякі  інші учасники програми кинулися розтягувати Бутусова і Шуфрича, які борюкалися на підлозі, а потім - не дати їм зійтися у рукопашному бою знову (гідно в цій считуації повів себе, до речі, екс-глава МЗС Володимир Огризко), Петро Олекесійович поважно походжав поруч і звертався до Бутусова чомусь, до речі, на "общепонятном": "Юра, да оставь ты его!".

Резюмував же кулачно-нігтьову дискусію, як годиться, ведучий: Савік Шустер запевнив Ю.Бутусова, що може вдарити його так, що той і не зведеться на ногим (?) А ще  сказав що надміру екзальтований журналіст "неправий" і додав, що в такому стилі дисксія не повинна проводитися.

Згоден з ним, але гарантій, що подібного більше не повториться, ніхто дати не зможе - ну, чому, з якого дива культура еліти нроду має бути вищою, ніж у того самого народу?