Уроки від добродія в пом'ятому плащі

Подобається мені (та й, думаю, не лише мені) серіал "Коломбо", що зараз демонструється на каналі НТН. Не зовсім типовий детектив - так би мовити, "навиворіт", коли особа злочинця відома з самого початку - цікавий передусім постаттю головного героя, лейтенанта Коломбо. Найперше хотілося б згадати "бородатий" армійський жарт: "Це ж треба - всього лише 50 років, а вже лейтенант!". Втім, цей дотеп здатен викликати сміх хіба що на пострадянських теренах - на Заході й  Штатах зокрема високими званнями так щедро (й слід додати - бездумно) не розкидаються, зовсім молодих майорів і підполковників там не зустрінеш, і лейтенант, та ще й відділу розслідування вбивств, є вельми значущою фігурою. Настільки значущою, що варто йому показати своє посвідчення з жетоном, як перед ним відкриваються всі двері, а всі причетні до справи особи змушені відповідати на його нібито й безневинні, але в кінцевому підсумку вбивчі запитання.  Звичайно, не без того, щоб хтось із сильних світу цього (а лейтенанту в своєму пом'ятому плащі й автівці, що здається, ось-ось розвалиться, доводиться іноді мати справу з вельми впливовими, "крутими" і "мажорними" типами) намагався , що називається, "качати права" і навіть погрожувати прискіпливому копу, але всі вони, врешті-решт, змушені відступити перед неспростовною логікою його доводів. Тобто - перед його ПРОФЕСІОНАЛІЗМОМ.

Професіоналізм. Думається, правовий нігілізм значної частини нашого населення значною мірою пояснюється саме його дефіцитом у наших правоохоронців. Плюс - кричущі проблеми морального плану на кшталт "ДАЇ в руку мені".  І молодим та вмотивованим  співробітникам патрульної поліції нині доводиться спокутувати гріхи їхніх "папередніків", часто стикаючись з непокорою і відвертим хамством з боку захмелілих від безкарності та вседозволеності суб'єктів.  От і доводиться їм мало не в ролі прохачів вистоювати перед дверима ресторанів, власники яких відверто й нахабно порушують карантин та ще й не бажають впускати у свої заклади правоохоронців. Становище, коли нахабна й грошовита пика, "обросла" впливовими зв'язками, може встановлювати свої правила і навіть вершити власне "правосуддя" - явно не доказ наявності в нас правової держави. І вже точно - не аргумент для входження у цивілізовану Європу, куди ми пнемося аж...пихтимо.  Але там наші правила неприйнятні, отож доведеться чекати й сподіватися, що колись службове посвідчення бездоганно чесного, компетентного і достатньо сміливого, ну, нехай не лейтенанта - капітана Коломбенка чи Коломбишина - буде справляти належне враження на будь-кого.

Сподіватися, що колись почнемо жити за праведним законом...