Варіації однієї приказки

Менталітет і навіть ступінь цивілізованості тієї чи іншої нації можна визначити за багатьма критеріями, в тому числі й за… народними приказками.

Схожим чином висловлюють цю ж думку італійці. У їхній мелодійній інтерпретації вона звучить так: «La fame e gran maestra», тобто «Голод – великий вчитель». Надто загальна українська «біда» звужена до конкретнішої напасті – «голоду». Мабуть, змусити італійців до навчання й подолання труднощів можна,  лише позбавивши їх улюбленої піци чи лазаньї.

Зате коротке, енергійне й карбоване, як стукіт чобіт на плацу, німецьке Not bricht Eisen себто «Нужда ламає залізо» – це лязкіт затворів, заводи Круппа, вермахт, усілякі «шмайсери», «вальтери», «парабелуми», «Мессершміти», «Тигри»,  «Пантери» та інші лірично-поетичні речі.

А от за сухувато-нейтральним  англійським  Necessity is the mother of invention («Необхідність – мати винаходу») зримо постає образ випещеного джентльмена зі стеком і сигарою, який напружено думає над удосконаленням конструкції дредноута чи парового двигуна, або ж над тим, як з найменшими втратами приборкати заколоти тубільців у якійсь Вест-Індії.

Російська ж  версія – «Голь на выдумки хитра», - одразу  викликає асоціації із замоскворєцькою шпаною в кепках і сигаретами в зубах, майстерно виготовленими на «зоні» фінськими ножами, заточеними монетками для вирізання кишень у «фраєрів», молодецьким свистом  і криком «Атас!». Словом,  має відтінок кримінально-блатної романтики  в дусі «підопічних» Глєба Жеглова і Володі Шарапова.

Втім, на наукову точність і  визнання наукової спільноти ці мої етнолінгвістичні пошуки не претендують.

Ігор Дуда