Вбивство Джона Кеннеді: істина схована у мороці

22.11.2016 13:27

Дитячі спогади, буває, залишаються в пам’яті на довгі роки.

Стукіт у вікно глухої листопадової ночі 1963 року вирвав зі сну й добряче перелякав. «Іване, - почувся хрипкий голос п’янички-сусіда, який вдень сновигав по селі в пошуках «пального», а вночі крадькома слухав «ворожі голоси», - Іване, ти чуєш?». Мій дід підвівся з ліжка й підійшов до вікна. «Іване, - долинуло з нічної темряви, - шойно’м почув, передав «Голос Америки», шо москалі Кеннеді забили. Розчерепили’му голову чисто». Моя бабця, ліжко якої стояло біля вікна, лише промовила «Господи боже» і перехрестилася…Так я вперше в житті довідався, що існує політичний гангстеризм і що голови сильних світу цього, виявляється, не стійкіші до куль, ніж голови простих смертних.

Саме цього дня, 22 листопада 53 роки тому президент США Джон Кеннеді прибув з візитом у Даллас. Уже в аеропорту, попереджений про тисячі людей, які вітатимуть його на вулицях і бажаючи, як прийнято казати, бути ближчим до народу, Кеннеді розпорядився відкинути броньований верх свого лімузина. Охорона категорично заперечувала, однак президент, який перебував у чудовому настрої, лише відмахнувся: «Все о’кей!». Даллас справді, здавалося, дарував президентові та його красуні дружині Жаклін усю свою пошану і любов. Задоволений Кеннеді сміється, махає рукою, виходить з авта, щоб за руки привітатися з школярами, які захоплено вітають його. А через декілька хвилин, при повороті на Dealey Plaza пролунали постріли, які обірвали життя одного з найвидатніших політиків ХХ сторіччя. Він, як виявилося, мав надто багато могутніх ворогів. Настільки могутніх, що ідентифікувати їх не вдалося донині. Тому й залишається колишній морський піхотинець і колишній великий друг СРСР (і колишній пацієнт однієї з психлікарень Союзу) Лі Харві Освальд єдиним офіційно підозрюваним у вбивстві Кеннеді.

Опісля комісія сенатора Уоррена, яка розслідувала вбивство президента, дійшла висновку, що першою у череді фатальних помилок служби безпеки був саме відкинутий верх лімузина. Ось так отримала підтвердження думка про те, що подіям надзвичайної ваги іноді передують дріб’язкові, на перший погляд, причини.

…На Арлінгтонському цвинтарі у Вашингтоні – лише ряди невеличких білих хрестів і плит, що є типовим для американських кладовищ, особливо військових. «Камінний сад» - саме таке спадає на думку, коли дивишся на ці рівні ряди. І саме так американці називають свої військові цвинтарі. Проте і серед білокам’яної монотонності є винятки. Після тисяч однотипних хрестів вимощений гранітними плитами і обтягнутий по периметру масивним ланцюгом майданчик з вічним вогнем виглядає дещо незвично. Тут похований Джон Фітцджералд Кеннеді, JFK, як називають його схильні до всіляких абревіатур американці. 35-й президент США водночас став 5-им президентом країни, який загинув від кулі вбивці. Фатальна магія цифри? Черговий зразок долі «передчасної людини»? Жертва рішення мафіозного «сходняка»? Чи все-таки вбивці-психопата?

До сьогодні, через 53 роки після пострілів у Далласі, істина схована у мороці.

Ігор Дуда